Чому громадяни РФ вештаються Україною?
За останні роки через безвізовий режим до України «понаїхали» тисячі росін
Третього серпня внаслідок російського обстрілу касетними снарядами міста Чугуєва загинув громадянин Росії. Ще одна громадянка РФ дістала поранення.
Я не знаю ні імен, ні віку цих громадян РФ, не маю жодних відомостей про них, та вони мені й нецікаві. Я не питаю, чи були ці росіяни, за прийнятим нині в певних колах визначенням, «хорошими» чи не дуже. Не питаю, чим заслужили право перебувати в Україні – право, в якому відмовлено керівникові Дніпропетровської територіальної оборони Геннадію Корбану.
Мене цікавить, що взагалі на шостому місяці війни вони робили на території моєї країни. Я не маю на увазі, чи не були вони, бува, корегувальниками вогню або поширювачами кремлівської брехні в соціальних мережах. Моє питання більш загальне.
Свого часу я вже про це писав. Колись, перекладаючи роман чилійської письменниці Ісабель Альєнде і досліджуючи порушені у творі теми, я прочитав чимало літератури про те, як під час Другої світової війни влада США, небезпідставно побоюючись можливої висадки японського десанту, пішла на безпрецедентний крок: інтернувала до спеціальних таборів громадян США японського походження. Саме так, власних громадян.
Цим людям були створені нормальні побутові умови, вони та їхні діти мали можливість навчатися та брати участь у спортивних змаганнях тощо, але їхня свобода пересування була обмежена. Після війни влада вибачилася перед ними та виплатила чималі компенсації, але то після війни. А під час війни влада дбала передусім про національну безпеку.
Розумію, що за попередніх президентів та ще й через безвізовий режим до України «понаїхали» тисячі громадян РФ. Не кажу, що всі вони агенти ГРУ чи ФСБ, зовсім ні. Але чому б нинішній владі не зібрати їх усіх докупи? Ми ж переймаємо досвід США у веденні війни. США вчинили так з власними громадянами, а я про громадян країни-агресора.
Та й, можливо, цілі будуть, не потрапляючи під обстріли земляків.