Чому громадяни РФ вештаються Україною?

Третього серпня внаслідок російського обстрілу касетними снарядами міста Чугуєва загинув громадянин Росії. Ще одна громадянка РФ дістала поранення.

Я не знаю ні імен, ні віку цих громадян РФ, не маю жодних відомостей про них, та вони мені й нецікаві. Я не питаю, чи були ці росіяни, за прийнятим нині в певних колах визначенням, «хорошими» чи не дуже. Не питаю, чим заслужили право перебувати в Україні – право, в якому відмовлено керівникові Дніпропетровської територіальної оборони Геннадію Корбану.

Мене цікавить, що взагалі на шостому місяці війни вони робили на території моєї країни. Я не маю на увазі, чи не були вони, бува, корегувальниками вогню або поширювачами кремлівської брехні в соціальних мережах. Моє питання більш загальне.

Свого часу я вже про це писав. Колись, перекладаючи роман чилійської письменниці Ісабель Альєнде і досліджуючи порушені у творі теми, я прочитав чимало літератури про те, як під час Другої світової війни влада США, небезпідставно побоюючись можливої висадки японського десанту, пішла на безпрецедентний крок: інтернувала до спеціальних таборів громадян США японського походження. Саме так, власних громадян.

Цим людям були створені нормальні побутові умови, вони та їхні діти мали можливість навчатися та брати участь у спортивних змаганнях тощо, але їхня свобода пересування була обмежена. Після війни влада вибачилася перед ними та виплатила чималі компенсації, але то після війни. А під час війни влада дбала передусім про національну безпеку.

Розумію, що за попередніх президентів та ще й через безвізовий режим до України «понаїхали» тисячі громадян РФ. Не кажу, що всі вони агенти ГРУ чи ФСБ, зовсім ні. Але чому б нинішній владі не зібрати їх усіх докупи? Ми ж переймаємо досвід США у веденні війни. США вчинили так з власними громадянами, а я про громадян країни-агресора.

Та й, можливо, цілі будуть, не потрапляючи під обстріли земляків.