Кубинські комуністи воюватимуть на боці російського імперіалізму проти України?

На початку березня цього року я вже ставив це запитання: «Чи воюватимуть проти України кубинські «інтернаціоналісти?». Тоді я писав про вояж секретаря російського Радбезу Ніколая Патрушева до латиноамериканських країн-сателітів Росії. Зокрема, до Куби, де Патрушев провів переговори з Раулем Кастро, нинішнім кубинським лідером Діасом Канелем і міністром внутрішніх справ, генералом Ласаро Альберто Альваресом Касасом.

Тоді ж таки я писав, що вояж Патрушева міг мати дві мети. По-перше, обговорення планів (з огляду на географічну близькість) створення таких проблем для США, які можна було б «обміняти» на якісь поступки щодо України. По-друге, домовленість про участь кубинських найманців (за випробуваною в Африці радянсько-кубинською термінологією «інтернаціоналістів») у війні проти України.

Після того вояжу Патрушева у квітні на Кубі побував Лавров, а невдовзі голова Держдуми Володін, відбувалися й інші візити туди-сюди, і тепер я, здається, маю відповідь на своє запитання. Утім, про все по порядку.

Ще на початку повномасштабної російської агресії, 28 лютого 2022 року, аргентинський інформаційний ресурс Infobae оприлюднив мою статтю «Росія оголилася перед світом». А буквально через тиждень, 6 березня, до мого київського помешкання завітав журналіст цього видання Хоакін Санчес, який приїхав до України висвітлювати події розв'язаної Росією війни. Наша розмова була надрукована 11 березня. Тож не дивно, що відтоді – серед інших іспаномовних джерел – я переглядаю Infobae.

І ось днями в Infobae з'явилася стаття оглядача видання Лукаса Мартіна Гойрета під назвою «Маючи виснажені війська, Путін шукає кубинських військових для війни в Україні». Знадобилося кілька днів для деяких уточнень, і тепер можу з певністю сказати, що припущення щодо можливого залучення кубинських військових до бойових дій проти України справджується.

Які основні моменти статті Лукаса Мартіна Гойрета? Посилаючись на дані неурядової правозахисної організації Prisioners Defenders, аргентинський оглядач стверджує, що йдеться про принаджених високою, непорівнянною із заробітками на Кубі, платнею та можливістю набути в спрощеному порядку російське громадянство кубинських найманців, які вже тренуються на території Республіки Білорусь.

Посилаючись на регіональні російські ЗМІ, автор повідомляє, що в травні новоприбулі кубинці почали поповнювати лави російських збройних сил. Тим із них, хто братимуть участь у бойових діях проти України, за словами Лукаса Мартіна Гойрета, платитимуть 204000 російських рублів (2531 долар США) на місяць – суму, яку в соціалістичній Кубі заробити неможливо.

Лукас Мартін Гойрет нагадує, що про злочинну змову Москви й Гавани Prisioners Defenders попереджала ще у своєму щомісячному звіті від 14 травня цього року. Також у середині травня військовий аташе Куби Моніка Гомес підписала в Мінську низку угод, у яких ідеться, зокрема, про «тренування кубинського військового персоналу в Республіці Білорусь».

Зазначу, що кубинське законодавство забороняє найманство. Водночас своїм коштом дістатися до Росії чи Білорусі звичайний кубинець не може – йому довелося б працювати кілька років, щоб заробити на проїзд. Щоб опинитися там, кубинцю потрібне або фінансування з боку кубинських властей, або «підйомні» від Росії. Якщо буде доведено, що влада Куби «позичає» Росії своїх громадян, це означатиме, що вона порушила власне законодавство і зіпсує офіційній Гавані відносини з багатьма країнами регіону, не кажучи вже про США.

І ще одне міркування. Згадаймо, з ким зустрічався на Кубі Патрушев. Маю на увазі міністра внутрішніх справ, генерала Ласаро Альберто Альвареса Касаса. Участь у переговорах головного тюремника «острова Свободи» наводить на думку, що принаймні частково «обмежений контингент» для бойових дій проти України може рекрутуватися з в'язнів – у такому випадку бенефіціарами стали б кубинська держава, яка за давньою традицією забере до 90 відсотків винагороди, і російські військові чиновники, які свого не упустять.

Чи справдяться ці застереження, можемо побачити ближчим часом.

На жаль, на сторінках посольств України в Гавані та Мінську будь-які повідомлення на цю тему відсутні, що зайвий раз доводить, що витрачати кошти на утримання дипломатичних місій у цих вороже налаштованих до України державах не варто.