Чи воюватимуть проти України кубинські «інтернаціоналісти»?

Не встиг секретар російського Радбезу Ніколай Патрушев стряхнути з черевиків куряву Алжиру, де 27 лютого був прийнятий президентом країни і мав зустріч з начальником штабу збройних сил Саїдом Шанегрихою, з яким обговорив шляхи зміцнення військового (а якого ж іще?!) співробітництва, як одразу опинився в Латинській Америці.

Спочатку у Венесуелі, де вже наступного дня, 28 лютого, після ритуальних обіймів з Ніколасом Мадуро мав предметну розмову з тамтешнім міністром оборони Владіміром (на честь Леніна, а не Путіна) Падріно Лопесом, головними темами якої були «сучасні геополітичні виклики», безпекові питання регіону Латинської Америки і Карибського басейну та співробітництво у військовій сфері та цивільній обороні.

А далі, 1 лютого, Куба. Братні обійми з Раулем Кастро та нинішнім главою держави і партії Мігелем Діасом-Канелем, до яких долучився ще один генерал, цього разу міністр внутрішніх справ Ласаро Альберто Альварес Касос. Обговорювали генерали міжнародні та безпекові питання.

Спробував знайти якусь інформацію (про аналітику і не мріяв) щодо вояжу Патрушева на сторінці посольства України в Республіці Куба (воно ж за сумісництвом у Венесуелі), але марно. Остання інформація на сайті від 1 березня про зустріч посла Ірини Костюк з президентом Кубинського інституту дружби Фернандо Гонсалесом Льортом. З представником цієї досить специфічної установи країни, яка традиційно на всіх міжнародних майданчиках підтримує агресію Росії, пані посол обговорювала питання гуманітарного співробітництва.

Що ж, для недавньої психологині, яка тривалий час саме в цій якості працювала на Кубі, можливо, це й справді важливо. Але про візит Патрушева і реакцію на нього посольства України ні на сайті, ні на ФБ-сторінці посольства ні слова.

Так навіщо ж секретар Радбезу Росії мотався до Латинської Америки? Не заради ж братніх обіймів. Що його могло цікавити?

Підтримка на міжнародній арені? Ні, Куба і Венесуела і без того на боці Росії.

Пошук ринків збуту для російських товарів, які втратили західні ринки? Ні, обидві країни в боргах перед Росією за попередні поставки.

Пошук вивільненої зброї, яку можна було б спрямувати проти України? Навряд, хоча існують плани з введення в дію заводу з виробництва автоматів Калашникова у Венесуелі. Але навіть у цьому разі подальше транспортування продукції до Росії було б дорогим і небезпечним задоволенням.

Реально вояж Патрушева міг мати дві мети. Обговорення планів зі створення, з огляду на географічну близькість, таких проблем для США, які, на думку російського керівництва, можна було б «обміняти» на якісь поступки щодо України.

Другою метою могло бути прохання про найманців або, за радянсько-кубинською термінологією, «інтернаціоналістів». Свого часу СРСР так кооперувався з Кубою в Африці (радянська зброя + кубинський «обмежений» контингент).

Побачимо. А можливо, почуємо. Якщо в перехоплених через місяць-два ефірах лунатиме іспанська мова.