Куди ще треба бити Орбана

Одразу зазначу: мені сподобалась публікація Віктора Балоги і його теза про те, що повзання рачки перед Орбаном нічого не дасть. Сьогодні ситуація така, що Україна по суті стала заручницею угорського прем'єра та голосування Угорщини з життєво важливих для нашої держави питань. Водночас слід розуміти, що запобігання перед тими чи іншими політиками тільки шкодять. Найяскравіший приклад – спроби умиротворення Путіна.

То як переграти ситуацію з Орбаном? Нагадаю: у 2018 році Європарламент проголосував за пропозицію про припинення права голосу Угорщини за порушення норм демократичного права і цінностей Євросоюзу. Тоді рішення Європарламенту ратифікували всі країни-члени, крім Польщі, тому воно не набуло чинності, і Угорщина зберегла право голосу. В 2018 році при владі в Польщі була партія «Право і справедливість» – політичні опоненти Дональда Туска, тодішнього голови Європейської Ради (2014 - 2019), який недавно завдяки підтримці парламентської більшості повернувся на посаду прем'єр-міністра. Отже завдання української влади спонукати сьогоднішню правлячу більшість у Польщі переграти те голосування 2018 року стосовно Угорщини.

Важливо пам'ятати й те, що під час і Першої, і Другої світових воєн Угорщина воювала не на «правильному» боці. Перша світова закінчилася для Угорщини підписанням у 1920 році Тріанонського мирного договору з державами Антанти, за яким Угорщина втратила значні території (в тому числі Закарпаття), якими володіла в добу Австро-Угорської імперії. Це території сучасних Австрії, Румунії, Сербії, Словаччини, Словенії, України, Хорватії.

В 1938 та 1940 роках Угорщина домоглася рішень Віденського арбітражу, ухвалених представниками нацистської Німеччини та фашистської Італії, згідно з якими їй були повернуті деякі втрачені території. Ці рішення були скасовані Паризьким мирним договором 1947 року між Союзними державами та Угорщиною, яка в Другій світовій війні знову воювала не на «правильному» боці. Підписання Паризького мирного договору відкрило Угорщині шлях до міжнародної правосуб'єктності та входження 1955 року до складу ООН.

Тому будь-які реваншистські марення про так звану Велику Угорщину (які зачіпають інтереси не лише України, а й низки інших європейських країн), а надто спроби втілити ці марення в життя мають розглядатися як спроби ревізії Паризького мирного договору з відповідними для Угорщини наслідками аж до виключення з тих міжнародних організацій, двері до яких перед нею розчинилися завдяки цьому договору.