МЗС України так і не відреагувало на провокацію Путіна

Чи завжди мовчання - золото?

2 березня цього року, виступаючи у Главкомі з приводу запланованого в Росії параду 9 травня, згодом перенесеного через пандемію, я звернув увагу слухачів на один документ - Угоду про взаємне визнання пільг та гарантій для учасників та інвалідів Великої вітчизняної війни і бойових дій на території інших країн (від 1994 року), а головне, на один пункт протоколу до неї, доданого вже 2015 року. Так от, згідно з цим пунктом 1.6, коло учасників розширили ще однією категорією: «Особи, які брали безпосередню участь у бойових операціях ліквідації незаконних формувань, груп бандитизму на територіях Української РСР, Білоруської РСР, Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР в період 1 січня 1944 року по 31 грудня 1945 року».

Тож не дивно, що через півроку, 2 вересня, В.Путін підписав указ про одноразову виплату деяким категоріям громадян Російської Федерації у зв’язку з 75-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Указом передбачено здійснити одноразову виплату особам, які «брали участь у бойових операціях з ліквідації націоналістичного підпілля на територіях України, Білорусії, Литви, Латвії та Естонії в період з 1 січня 1944 року по 31 грудня 1951 року». Закладена в указі провокація цілком очевидна і не повинна дивувати.

Дивує інше. Я пишу про це щойно сьогодні, бо тиждень чекав офіційної реакції на цю провокацію вітчизняного МЗС, заходив на сайт, переглядав заяви та коментарі, але не дочекався.