Щоб бути успішною, дипломатія мусить діяти оперативно: один приклад
Україна має активніше спілкуватися з країнами, які досі не є нашими партнерами
Вчора МЗС України повідомило, що очільник зовнішньополітичного відомства нашої країни вперше в історії взяв участь у саміті Асоціації Карибських Держав (АКД), додавши при цьому, що Асоціація об'єднує 25 країн регіону і є впливовим дипломатичним майданчиком Латинської Америки.
Як фахівець з Латинської Америки я можу тільки вітати цю знакову подію. Але ж насправді це могло статися значно раніше.
АКД як міжнародна економічна організація, що об'єднала як суверенні держави, так і залежні території субрегіону, була утворена в липні 1994 року. А в грудні 1996 року в Гавані відбулася друга зустріч ради міністрів закордонних справ АКД, аналогічна тій, у якій щойно взяв участь Дмитро Кулеба.
Я тоді обіймав скромну посаду другого секретаря посольства України в Республіці Куба і розумів важливість налагодження зв'язків, а в перспективі й співробітництва нашої країни, яка тоді лише шість років як здобула державну Незалежність, із новоутвореною Асоціацією.
Отримавши дозвіл безпосереднього керівництва, акредитувався на зустріч глав МЗС АКД як журналіст. Не розкриваючи подробиць, зазначу лише, що був на тій зустрічі єдиним дипломатом з країни, яка не брала в ній участі. Хоча посли двох європейських держав були запрошені на саміт офіційно: адже тоді, в грудні 1997 року, Іспанія та Італія, поряд із Індією, Бразилією, Еквадором та Аргентиною набули в АКД статусу спостерігачів. Це давало можливість, не сплачуючи членських внесків, брати участь у різних економічних проектах Асоціації.
Звідки я це знаю? На моє прохання мене прийняв відомий венесуельський дипломат, тодішній генеральний секретар АКД Сімон Моліна Дуарте (його візитка зберіглася в моєму архіві). Він виявився активним прихильником залучення України до Асоціації як спостерігача й розповів, що треба зробити для набуття статусу.
Звичайно, все це я тоді ж виклав на папері. До кого тоді моя інформація потрапила, не знаю. Але факт залишається фактом: статус спостерігача в АКД Україна разом із Фінляндією набула лише на дев'ятій зустрічі ради міністрів закордонних справ АКД в листопаді 2003 року. І знадобилося ще майже двадцять років, щоб глава зовнішньополітичного відомства нашої країни взяв участь у такій зустрічі.
Повторюся: участь Дмитра Кулеби в саміті АКД можна тільки вітати. Але хтозна, можливо, якби Україна почала співпрацю з Асоціацією значно раніше, країни субрегіону активніше підтримували б нас у протистоянні з Росією.