Страсті за Булгаковим

Колись побутував жарт, мовляв, існують три речі, на яких розуміються геть усі: футбол, балет і кухарство. Тепер до цього переліку можна сміливо додати історію й топоніміку.

Випадково прочитав на одному з ресурсів, до яких зазвичай не звертаюся, розмисли «бізнесмена і громадського діяча» (як відрекомендувала його редакція) Гаріка Корогодського з приводу переліку пропозицій депутатів Київської міської ради щодо можливого знесення в столиці пам'ятників деяким діячам російської культури.

«Булгаков – не Ленин, Пушкин – не Ленин», – пише мовою держави-окупанта Гарік. І рекомендує депутатам прочитати книги тих, чиї пам'ятники є в списку. А ще Гарік «погуглив» депутатів, які проект ініціювали. Цитую: «Прекрасные девушки, 32 и 28 лет. Вы еще много создадите. Нехорошо начинать со сноса памятников в городе, который стал вам родным, хоть вы родом и не из Киева».

З Гаріком я ніколи не перетинався. Воно й зрозуміло: я український письменник, а Гарік вочевидь споживач російської літератури. Вирішив познайомитися ближче. «Погуглив» і я Гаріка. «Український і ізраїльський бізнесмен, блогер, меценат... з першого класу регулярно займався підробітками – наприклад, перепродував дефіцитні товари (спочатку жувальну гумку, а далі джинси й інше); трохи пізніше, з 10 років, почав грати у карти та нарди на гроші... Навчався в Москві, а паралельно «спекулював театральними квитками, перепродував ікру та каву фурами й машинами»... у 1994 році заробив перший мільйон, переховувався від рекету в Ізраїлі, повернувшись, заснував з партнерами Альфа-Нафту» – представництво російської «Альфа-Груп». Ну, а далі діяльність у Києві – фітнес-центр, торговельний центр «Глобус», «Дрім Таун»...

Отакий у російських класиків оборонець. А тепер трохи про самих класиків. Власне, про імперськість Пушкіна я писав зовсім недавно, тому не повторюватимусь, а просто пошлюся на публикацію.

Тепер про Булгакова. Цитую «Вечірній Київ» від 22 квітня: «Відповідне оточення, українофобські тенденції – усе це ми бачимо у його романі «Біла гвардія», п'єсі «Дні Турбіних» та оповіданнях, пов'язаних з романом «Біла гвардія», – пояснюють у музеї. – З того часу, як був написаний роман «Біла гвардія», пройшло 100 років, але саме імперське заперечення самого існування країни, її мови та культури призвели до сьогоднішньої війни з Росією».

Отже фахівці з творчості письменника, співробітники музею Булгакова – на відміну від Гаріка – розуміють імперськість письменника, а може, йому до неї байдуже. Бажаючи зберегти робочі місця, співробітники музею надумали змістити акценти в експозиції.

А щодо пам'ятника... Колишнім колоніям, які здобувають незалежність, властиво позбуватися символів колоніального минулого.

Не можна залишати «русскому міру» плацдармів для наступу в майбутньому

Я вже писав про це: Росія зазвичай наступає двома ешелонами – в першому Пушкін і балет, у другому – танки.