Детектор брехні для «слуг народу» вдарить по репутації Зеленського
Історія про можливе хабарництво в Раді свідчить, перш за все, про жорстку боротьбу всередині президентської команди
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) 23 жовтня відкрила кримінальну справу, фігурантами якої стали 14 народних депутатів України, одинадцять з яких - члени фракції «Слуга народу». Їх підозрюють у тому, що вони отримали по 30 тисяч доларів США, проголосувавши на засіданні комітету Верховної Ради проти законопроєкту про ліквідацію корупційних схем при оцінці об'єктів нерухомості і тим самим проваливши його.
Ця справа, схоже, стане викликом не тільки для монобільшості в українському парламенті, але й особисто для президента Володимира Зеленського, який обіцяв посадити корупціонерів з команди свого попередника, але зіткнувся зі справою про можливу корупцію у лавах власної партії. Тепер владі доведеться або підтвердити звинувачення і покарати винних, або спростувати інформацію і відновити репутацію тих, хто потрапив під підозру.
«Великий брат» для «слуг народу»
Два місяці тому лідер партійної фракції «Слуги народу» Давид Арахамія приголомшив всіх новиною: команда Зеленського створить систему «Великий брат», яка відстежуватиме голосування депутатів президентської фракції, які здадуться підозрілими. Так, за його словами, «слуги народу» збираються виключити будь-яку можливість корупції. Але виявилося, що для подібної боротьби не потрібна ніяка система: досить підозр і «зливу» інформації в ЗМІ.
Законопроєкт про оцінку об'єктів нерухомості, в провалі якого звинувачують одинадцятьох членів фракції «Слуга народу», передбачав руйнування корупційної системи, нібито створеної народним депутатом Антоном Яценком. Принаймні так кажуть автори документа, за який голосували члени парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. У свою чергу, один з обвинувачених у хабарництві, народний депутат Олександр Дубінський, стверджує, що провалений документ був пролобійований оцінювачами нерухомості і передбачав заміну однієї корупційної схеми на іншу. Саме цим Дубінський і пояснює своє небажання голосувати за законопроєкт.
Офіс президента України запропонував вирішити конфлікт за допомогою детектора брехні. Поки без участі детективів НАБУ, співробітників САП або ГПУ. Давид Арахамія навіть пообіцяв привести в телеефір свідка, який був присутній під час пропозиції хабара. Все це викликає певне здивування. Адже публічне звинувачення у хабарах - це вже привід для розслідування антикорупційними органами. Тим паче, що є свідок. Вимоги ж пройти перевірку на поліграфі виглядають зараз, як частина політичного шоу, в якому, вочевидь, переможе той, хто перебуває ближче до Офісу президента України.
Бий своїх, щоб чужі боялися?
Нинішня історія про можливе хабарництво в Раді свідчить, перш за все, про жорстку боротьбу всередині президентської команди. І обвинувачувачі, і підозрювані - це члени парламентської фракції партії «Слуга народу». Тієї фракції, яка становить монобільшість. Тієї фракції, яка без сторонньої допомоги має необмежену владу в парламенті. Здавалося б, що їм публічно ділити? Чого ще не вистачає соратникам глави держави?
За великим рахунком, свої внутрішні конфлікти «слуги народу» могли б вирішити і між собою. Без детекторів брехні, САП і Офісу президента. Однак не вийшло. Занадто різноманітна публіка зібралася в президентській фракції. Одні кажуть, що винен Ігор Коломойський зі своєю групою впливу в «Слузі народу», а інші - що новообраних депутатів згубила жадібність, а хтось вважає, що фракція, що складається з 254 депутатів, рано чи пізно приречена перетворитися на політичний «Титанік». Словом, всі спостерігачі сходяться в тому, що монобільшість приречена. Питання лише в часі.
У скандал всередині фракції з взаємними звинуваченнями в корупції, в підсумку змушений був втрутитися президент Володимир Зеленський. Перебуваючи з візитом у Японії, він розмістив на своїй сторінці в Facebook пост, де також запропонував усім без винятку членам парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики (більшість з яких складають представники «Слуги народу») пройти перевірку на детекторі брехні. За словами президента, «якщо буде встановлена хоч найменша ймовірність, що хтось із депутатів брав гроші за голосування в комітеті», ними «займуться антикорупційні органи». Мовляв, пощади не буде нікому: ні своїм, ні чужим. Питання, правда, лише в тому, кого Зеленський вважає своїми, а кого - чужими.
Весна, літо і осінь без «посадок»
Одне з гасел Володимира Зеленського, яке він використовував під час передвиборчої кампанії, лунало наступним чином: «Прийде весна - почнемо садити»: кандидат в президенти обіцяв українцям «посадки» корупціонерів, які перебували при владі за Петра Порошенка. Після інавгурації нинішнього президента України минуло п'ять місяців. Але за ґратами опинилися одиниці. До 1 листопада Зеленський очікував від правоохоронних органів звітів про рішучі дії щодо резонансних корупційних звинувачень. Але замість цього в корупції підозрюють вже його власних соратників.
Чим би не закінчилася історія з обвинуваченнями на адресу одинадцяти депутатів зі »Слуги народу», очевидно, що вона вдарить по репутації Володимира Зеленського. Експрезидент України Петро Порошенко свого часу також стверджував, що не мав ані найменшого уявлення про схеми в «оборонці» свого найближчого друга і соратника Олега Гладковського. Але саме поява в ЗМІ звинувачень на адресу колишнього бізнес-партнера тодішнього глави держави суттєво знизила його шанси на повторне обрання.
Володимир Зеленський повинен усвідомити, що практично абсолютна влада в його руках накладає на нього величезну відповідальність - в тому числі і за членів його команди. Президент може запевняти в тому, що його помисли кришталево чисті, і закликати до боротьби з корупцією, але якщо в його команді з'явиться той, хто нечистий на руку, президентським заявам буде гріш ціна. Навіть якщо всі »колишні» опиняться за ґратами.