Розрив з Росією дає черговий шанс Україні стати по-справжньому незалежною державою

Верховна Рада України прийняла рішення не подовжувати дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією. 1 квітня 2019 року цей документ, який визначав упродовж останніх 20 років характер двосторонніх відносин, втратить свою силу. Усі зобов'язання, які брали на себе Київ і Москва в рамках угоди, де-юре перестануть існувати.

Якщо в Києві цей крок сприймають як логічний, але дещо запізнілий крок, то в Москві - як особисту образу від українського «режиму». Росія навряд чи пробачить Україні цей демарш. А це означає, що від Кремля можна очікувати чого завгодно, аж до спроби військовим шляхом утримати біля себе українську державу.

Розлучення по-українськи

Де-факто договір про дружбу, співробітництво і добросусідство між Україною і Росією, яким так свого часу пишалися Леонід Кучма і Борис Єльцин - через взаємне визнання державних кордонів - Москва денонсувала ще наприкінці лютого 2014 року. Тоді, коли російський спецназ захопив адміністративні будівлі в Криму.

Потім була анексія півострова, спроба створення «Новоросії» та війна на Донбасі. Росія порушила територіальну цілісність України і знехтувала правом українців на держсуверенітет. Тому останні п'ять років між країнами існувала гібридна «дружба« з усіма цими «ввічливими чоловічками», обстрілами з російських «Градів», озброєнням так званих «ЛНР» і «ДНР», заявами МЗС РФ про те, що «іхтамнєт».

Починаючи з 2014 року українські націоналісти вимагали від Петра Порошенка денонсацію договору про дружбу з Росією. Але глава держави упирався. Мовляв, робити цього в жодному разі не можна, оскільки цей документ необхідний для подачі позовів проти Росії в міжнародні судові інстанції. Але у вересні 2018 року Порошенко та РНБО таки зважилися поставити крапку в «дружбі» з Росією, не подовживши дію цього договору. Через чотири місяці після цього це рішення підтримав парламент.

Цей «шлюборозлучний процес», який ініціювала Україна, остаточно руйнує міф, підтримуваний Володимиром Путіним, про братерство і єдність українців і росіян. Адже дружби і добросусідських відносин між двома народами немає вже з 2014 року - з моменту агресії Росії проти України. Де-юре тепер їх не стане і на міждержавному рівні. З 1 квітня 2019 року кожна сторона вільна чинити так, як вважає за потрібне. Хоча, здається, Росія собі в цьому ніколи і не відмовляла.

Чим відповість Путін?

Мабуть, одне з найголовніших питань, яке виникає після розриву договору про дружбу між двома країнами, - чи зважиться Володимир Путін піти війною проти України. Адже Москва сприймає як загрозу для себе і воєнний стан в десяти регіонах української держави, і припинення дії «великого договору», і створення єдиної православної церкви в Україні, і можливу перспективу розриву дипвідносин між двома країнами.

Очевидно, що Росія поступово втрачає контроль над Україною. Єдиний шанс для Кремля втримати в своїй орбіті сусідню державу - дестабілізувати ситуацію всередині країни. Зокрема - і збройним шляхом. Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко в інтерв'ю Reuters заявив, що сьогодні існує висока ймовірність нападу на Україну з боку Росії. За його словами, РФ зосередила біля українського кордону війська з 250 танками і близько 100 тисячами військових.

Росія, ймовірно, чекає результатів президентських виборів в Україні і зміни влади в Києві. За іронією долі, нового главу держави українці обиратимуть 31 березня 2019 року - в останній день дії «великого договору» між Україною і РФ. Можна припустити, що дії Кремля щодо української держави будуть визначатися, в тому числі, і підсумками президентських виборів в Україні. Хоча Росія, треба сказати, це непрогнозований і дуже агресивний сусід, від якого можна чекати чого завгодно і в будь-яку хвилину. У тому числі - і військового вторгнення в Україну.

Що далі після припинення дружби?

З часу здобуття незалежності Україна уклала з Російською Федерацією понад 400 різноманітних угод. Припинення дії рамкового «великого договору» зовсім не означає повний розрив відносин між двома державами. Так, цей розрив - дзвінкий ляпас господареві Кремля, але не всій російській державі. Україна, розумієш, не хоче з ним дружити!

За логікою, наступними діями офіційного Києва стосовно Москви повинні стати розрив дипломатичних відносин, закриття українсько-російського кордону, згортання в країні російського бізнесу, надання УПЦ МП статусу філії РПЦ etc.

Чи наважиться на все це президент Петро Порошенко? Можливо. Главі української держави потрібне зростання рейтингу напередодні президентських виборів. В умовах війни найбільш ефективний спосіб - піти проти агресора якщо не на східному, то принаймні на дипломатичному та економічному фронтах. Для цього у Порошенка є всі можливості і повноваження. Питання лише в тому, чи допоможе це Петру Олексійовичу.

З боку ж української держави неподовження «великого договору» - потрібне, можливо, запізніле рішення, яке ще раз визначає роль і місце Росії в подіях, що відбуваються в Україні. У цьому - очевидний плюс. Агресія названа агресією, немає різночитань і з приводу «дружби». Мінус же в тому, що важко спрогнозувати подальші дії Росії поза цим «великим договором». Чи спричинить відсутність взаємних зобов'язань подальшу ескалацію напруженості в двосторонніх відносинах, чи ні?

Як би там не було, але розрив з Росією дає черговий шанс Україні стати по-справжньому незалежною і міцною державою. Принаймні, гібридна «дружба», яку досі нав'язувала українській державі Москва, стає минулим і жоден реванш проросійських сил не в силах буде її повернути.