Польща після виборів. Нова політична реальність
Як зміниться політика Варшави за нової влади
«Польща перемогла. Демократія перемогла. Ми усунули їх від влади», – так прокоментував колишній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск результати парламентських виборів, що відбулися 15 жовтня. Партія Туска «Громадянська коаліція» посіла друге місце (30,7%).
На перший погляд може здатися, що радіти немає чому, оскільки більшість голосів поляки таки віддали за правлячу партію «Право і справедливість» («ПіС») Ярослава Качинського, яка фінішувала з результатом 35,38%. Однак створити одноосібну більшість у Сеймі «ПіС» не має змоги.
Річ у тім, що третє і четверте місця посіли теж опозиційні «Третій шлях» (14,4%) та «Нова лівиця» (8,61%), а це вже міцне підґрунтя для формування нової коаліції із політсилою Туска. Натомість, Качинському лише залишилися перемовини з ультраправою «Конфедерацією свободи і незалежності», яка через низькі показники підтримки (7,16%) мало чим може допомогти нинішній польські владі.
То хто ж саме задаватиме тон в політиці Польщі? Про можливі варіанти владної конфігурації далі в матеріалі на «Главкомі».
Брудна кампанія
Безперечно, вибори в Польщі здивували увесь світ. Рівень агресії, який виявляли представники партій-важковаговиків – «Права і справедливості» та «Громадянської коаліції» – зашкалював. І попри те, що кампанія стартувала 8 серпня, складалося враження, що набагато раніше. Важко було не помітити, що кампанія стала виверженням багаторічної ворожнечі між Ярославом Качинським та Дональдом Туском.
Так, лідер «ПіС», який звинувачує свого політичного опонента в смерті брата-близнюка президента Леха Качинського (загинув у Смоленської авіакатастрофі), під час однієї з останніх зустрічей з виборцями він назвав Туска «чистим злом». Він перманентно зображав його як людину, яка плете інтриги, й неодноразово звинувачував його у зраді на користь Німеччини чи Росії, представляючи апокаліптичні картини, якщо очільник «Громадянської коаліції» повернеться до влади.
Туск у боргу не залишався. Він нерідко обвинувачував Качинського та уряд «ПіС» у некомпетентності й постійному пошуку ворогів як в середині країни, так і поза її межами.
Дуже промовисто побачити те, наскільки гостро дискутують між собою представники обох політсил, можна було 9 жовтня під час дебатів на телеканалі TVP, коли і чинний прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, і колишній очільник уряду Дональд Туск не шкодували один одного на очах мільйонів глядачів.
Втім, увагу українців ця передвиборча кампанія привернула тоді, коли вона торкнулася інтересів України: було введено обмеження на ввезення на територію Польщі українських зернових. Усе через те, що політики від «ПіС» задля того, щоб не втратити голоси сільського та фермерського електорату, за якими також полювали, зокрема, «Конфедерація» та «Польська селянська партія» («ПСП»), почали спекулювати на цій теми. Це вже скоро переросло у відкриті протиріччя з Україною із гострими заявами та навіть відвертими погрозами (припиненням постачання озброєння, здійсненням перешкод на шляху до Євросоюзу тощо).
«Громадянська коаліція», вочевидь, не могла не скористатися ситуацією. І хоча Туск на початках намагався дистанціюватися від «зернової кризи», воліючи не налаштовувати селянство проти своєї політсили, на тлі жорстких випадів Варшави на адресу Києва все ж звинуватив представників панівної партії в тому, що вони «встромили політичний ніж у спину України».
Тож компанія за багатьма оцінками була брудною і призвела до ще більшого розколу всередині польського суспільства. За словами політолога Зеленогурського університету, професора Ярослава Мацали, мова політиків стала дуже гострою та брутальною.
«Кампанія навмисно розроблена таким чином, щоби бути брутальною і поляризаційною. Мене не дивує, що багато поляків відчувають огиду до різких слів і найпідліших намірів», – поділився дуками Мацала.
Політики від усіх партій усіма можливими способами шукали підтримки громадян та сперечалися з конкурентами за кожний голос. Особливо за тих громадян, які не визначився.
І ось, голосування завершилося. Стали відомі офіційні результати, на основі яких можна робити прогнози коаліціади і того, що чекає Польщу найближчим часом.
Поствиборча Польща: хто з ким?
Попри заяви президента Польщі Анджея Дуди про те, що партія, яка набере найбільшу кількість голосів на виборах, першою отримає завдання сформувати уряд, реальність є дещо іншою. Адже найліпший результат виборів не обов’язково дорівнює найкращим шансам сформувати уряд.
Як показали результати голосування, консервативна «Право і справедливість», яка керує країною останні вісім років, практично втратила шанси на монобільшість. Відповідно, їй потрібно шукати партнерів.
- правляча «Право і справедливість» набрала 35,38% голосів
- опозиційна «Громадянська коаліція» – 30,70%,
- далі – «Третій шлях» (14,40%),
- «Лівиця» (8.61%)
- крайня права і антиукраїнська «Конфедерація» (7,16%).
Потенційним союзником могла би стати ультраправа «Конфедерація», відома своїми антиукраїнськими (приміром, вона була серед підбурювачів селянських протестів по всій Польщі проти українського збіжжя, також її представники виставляли «рахунок» Україні за допомогу, яку надала Польща тощо), антиміграційними та антизахідними наративами (нерідко тотожними із кремлівськими). І це був би вкрай небажаний сценарій для України.
Однак проблема для «ПІС» полягає у тому, що він не матиме можливості призначити новий уряд навіть з «Конфедерацією» з огляду на її провальні показники. А нині опозиційні політсили («Громадянська коаліція», «Третій шлях» і «Лівиця») в разі об’єднання отримають достатньо місць, щоб формувати свій уряд.
Вірогідно, «ПіС» намагатиметься різними методами переманити на свій бік політиків з протилежного табору. Так, політсила Ярослава Качинського вже намагалася перевірити, чи переконає портфель прем’єр-міністра «Польську селянську партію» приєднатися до коаліції. Однак представники блоку «Третій шлях» (до якого входить «Польська селянська партія» і рух «Польща-2050») виключили таку можливість. Тому «ПіС» таки не вистачить «штиків», щоб створити уряд, який матиме більшість у Сеймі.
«ПіС», звісно, може спробувати створити уряд меншості, проте йому доведеться отримати вотум довіри від усього Сейму, який контролюватиме опозиція. А це малоймовірно.
У такому випадку найбільш вірогідним сценарієм є спільний уряд «Громадянської коаліції», «Нової лівиці» і «Третього шляху», які сумарно набирають необхідну більшість у Сеймі. Тоді вони можуть призначити кандидата на посаду прем’єра. Можливо, Дональда Туска. Зважаючи на такий баланс сил у новому Сеймі, він матиме шанс отримати вотум довіри.
Мабуть, це був би найбільш оптимальний варіант для Києва, з огляду на прихильність Туска до України, відсутність зацикленості на історичній політиці, а також позитивну налаштованість до Європейського Союзу.
Останнє особливо важливо у контексті натягнутих відносин Варшави із Брюсселем. Дональд Туск обіцяв виправити ситуацію і не допустити подальшого руху у протилежний від ЄС бік. Зокрема, під час зустрічі з мешканцями Коніна (Великопольське воєводство) лідер «Громадянької платформи» заявив, що вибори вирішать, чи буде Польща в Євросоюзі.
«Якщо хтось у Польщі розуміється на цьому, то насправді я. І я маю знання, це не страх. Я знаю, що вони систематично, холоднокровно планують вивести Польщу з Європейського Союзу. Я це знаю», – сказав Туск, додавши, що бачив це у Великій Британії, назвавши «дурною політичною ідеєю одного політика».
Це важливо і в контексті євроінтеграції України. Адже Туск та його політсила підтримують політику розширення, що важливо для нас, адже Київ має намір перейти до процесу переговорів щодо вступу, і Варшава підтримає це рішення.
Вірогідно, за урядування «Громадянської коаліції» збережеться й військова підтримка України. А от відносно зернового питання такого оптимізму немає з огляду на можливий союз із «Польською селянською партією», для якої сільський та фермерський електорат є базовим.
Утім, навіть якщо й відбудеться переформатування польського політичного поля, варто розуміти, що «ПіС» до 2025 року матиме свого президента країни в особі Анджея Дуди. Більше того, голова Національного банку є лояльною до влади людиною, як і склад Конституційного суду, що може стати викликом для нового уряду.
Попри це, можна сказати напевно: громадяни Польщі воліють змін. Це показує як висока явка на виборчі дільниці (74,38%), побивши рекорд 1989 року (62,7%), так і результати голосування. А, отже, є чималі шанси на зміну влади країни, що може відкрити нову сторінку для сусідньої держави.