Майдан під час війни неприпустимий. Але...

Будь-який Майдан; справжній, а не технологічно імітований, завжди був проти Москви.

І ніколи проти України.

І їх було вже три: Революція на граніті 1990 року, помаранчева революція 2004-го і Революція Гідності 2013-2014.

Все як фази незавершенної Столітньої Національної Революції.

Майдан, як вияв прямої вічевої демократії і Січ, як форма, завжди були проти Москви і її прислужників і агентів в Україні.

Нині незакінчена Революція Гідності триває у формі національно-визвольної Війни за гідність.

Усі хто бився на революційному Майдані нині на війні.

Багато з першого дня у 2014 році. Багато вже на небі.

Майдан не можливо організувати як технологію.

Хоча спроб за часи Незалежності було багато.

Варто боятися не Майдан, а Антимайдан, багато представників якого і досі гріють теплі крісла у владі.

Треба жорстко присікати роботу російської агентури.

На жаль, саме в цьому плані робота виглядає дуже млявою.

Будь-які заклики до замирення з Росією мають каратися як злочин.

Будь-які кроки до захисту, утримання, просування наслідків російського колоніалізму жорстко зупинятися.

«Київ проти Москви» ось формула наших змагань і ось оптика визначення, хто з якого боку на фронті.

Тому варто точніше формувати думку.

Всім.

Ретельніше тримати фронт, в тому числі і Світоглядовий.

Ще більше працювати на перемогу кожному, де б він не знаходився.

Не шукати ворогів серед своїх, і не очікувати появи «хароших» серед ворогів.

І далі впевнений, що маємо найбільші шанси за сотні років перемогти одвічного ворога.

А перемога у війні це і буде Перемога Революції Гідності.

Перемога Майдану.

Тому тут на фронті зараз мій Майдан і мої Крути, моя революція і наш Конотоп.

Така моя думка…