Чому Путін не зважився оголосити Україні війну і загальну мобілізацію
Путін не зможе довго протистояти світу
Кожний раз, як тільки Путін терміново збирає позачергове засідання держдуми чи ради федерації, нічого доброго для нас, українців, це не приносило. Так було і в 2014 році, так було і в лютому 2022 року.
Тому, коли стало відомо, що Путін несподівано скликає держдуму, яка тільки пішла у відпустку, нічого втішного ми, знову не могли чекати.
Навпаки, багато українських і зарубіжних політиків, аналітиків, журналістів почали висловлювати різні версії ради чого Путін повертає держдуму із відпустки.
Висловив і я своє припущення, яке зводилось до того, що Путін своім указом запровадить військовий стан і оголосить загальну мобілізацію та відправить у відставку прем’єр міністра мішустіна і замість нього призначить нового прем’єр міністра, а фактично свого наступника.
Для того, щоб реалізувати ці свої рішення, Путіну і потрібно була і держдума і рада федерацій.
Але, як і було передбачено, Путін в останній момент мабуть знову не зважився на ці рішення, тому держдума і розглянула другорядні питання, а не ті, які планував Путін.
Чому Путін не наважився і на цей раз ухвалити ці доленосні для нього рішення?
Безумовно, на це питання можуть бути різні відповіді, але в будь-якому разі можна стверджувати тільки те, що відбулись якісь події, які зупинили Путіна і він не скасував ці свої плани, а лише відтермінував.
Що ж це за події? Впевнений, що візит президента США Джо Байдена до Саудівської Аравіі.
Путін довгий час робив все що міг, щоб цей візит не відбувся. Але, незважаючи на усі його зусилля і активну роботу агентури - це йому не вдалося.
Візит відбувся. Цей візит міг принести великі репутаційні втрати Джо Байдену.
Усі добре памятають скандал з жорстоким убивством відомого журналіста і про можливу причетність до цього спадкового принца. Усім добре відома і реакція США на це жахливе убивство і особисто Джо Байдена.
Але сучасна політична ситуація у світі і війна, яку затіяв в центрі Європи Путін, напевне, вимусила владу США шукати певні компроміси і щодо особистої зустрічі з принцем Саудівської Аравіі, який фактично і приймає усі державні рішення.
Головний зміст візиту Джо Байдена, крім питань двосторонніх стосунків, стосувався стратегічного питання – ціни на нафту. Вірніше – максимальне зменшення цієї ціни. Для цього необхідно, щоб Саудівська Аравія значно збільшила видобуток нафти і це неодмінно зменшить ціну на нафту на світових ринках.
Це надзвичайно важливо, оскільки американські аналітики порахували, якщо встановити ембарго на ціну сирої нафти, що намірилися зробити США, то видобуток нафти зменшиться і російська нафта, замість зниження ціни, навпаки значно подорожчає, приблизно до 140 доларів, що значно збільшить надходження валюти Путіну, попри зменшення загального видобутку цієї нафти.
Мабудь саме тому США і вирішили знайти певні компроміси з Саудівською Аравією.
У разі значного збільшення саудитами видобутку сирої нафти, повинна різко зменшитись і іі ціна.
Ще недавно світова ціна на нафту була приблизно 120 доларів, що забезпечувало Путіну величезні валютні надходження.
Зараз ціна почала падати. Вона зараз торгується приблизно по 95 доларів. Путін може себе добре почувати лише тоді, коли ціна на нафту знаходиться приблизно в діапазоні 100 доларів за барель.
У разі, якщо домовленості з Саудівською Аравією будуть досягнуті, то ціна на нафту, як прогнозують американські аналітики, може впасти до 60 доларів і менше.
Це – крах путінського режиму.
Може хто забув, то СРСР, був супердержавою, але навіть ця могутня країна зазнала краху, в тому числі через падіння ціни на нафту. І це, теж, зробила Саудівська Аравія в 1986 році, значно збільшив видобуток нафти, через що ціна на нафту обвалилась.
Правда СРСР зміг протриматись на своїх ресурсах ще п’ять років до свого краху, у Путіна таких ресурсів немає. Краху СРСР, крім ціни на нафту, значно посприяла і агресія СРСР в Афганістані.
Ці дві обставини і плюс Стратегічна оборонна ініціатива (СОЇ), яку президенту Рейгану вдалось нав’язати СРСР, оскільки ці сотні супутників які США планували запустити в космос з суперзброєю – лазерами, ядерними ракетами і магнітними пушками, було не що інше, як фейк.
Усі ці зоряні війни не були реальністю, але гарні мультики які придумали американці, свою справу зробили – СРСР втягнувся в ці зоряні війни і остаточно себе знищив.
Таким чином, Путін усвідомлює, що обвал ціни на нафту у поєднанні з війною з Україною неодмінно призведуть до краху його влади і його особисто. Крім цього, завершиться розвал російської імперії і на її місці виникнуть нові геополітичні утворення.
Можна допускати, що Путін це усвідомлює і намагається цю геополітичну поразку відтермінувати. Але він не може усвідомити іншого, що механізм знищення його влади вже запущений і він його не може зупинити, як і тих наслідків, які неодмінно наступлять.
Саме тому він і не наважився, привести у дію ці свої рішення про оголошення війни і мобілізацію та про призначення свого наступника прем’єр міністром, тому що це, на фоні щоденного погіршення рівня життя, могло викликати дуже серйозну внутрішньо політичну напругу у рф.
Мабуть у нього з’явилася інформація щодо можливих компромісів США із Саудівською Аравією, яка і вимусила його зупинити реалізацію своїх рішень. Тому і держдума розглянула другорядні питання, рада федерації так і не була скликана, а на раді безпеки він взагалі обговорював не ті питання, за ради яких він її скликав.
Розв’язка трагедіі Путіна і росії наближається.
Путін не зможе довго протистояти світу. А внутрішня ситуація в рф, як вже зазначалось, з кожним днем погіршується – санкції саою справу роблять, ціни стрімко зростають, товарів і роботи стає все менше.
Добровольчі батальони ще більш загострять її, оскільки агресивна війна з Україною – це гарантована смерть цим добровольцям, адже за п’ять місяців цієї агресії в Україні було знищено в два з половиною рази більше російських солдатів ніж за дев’ять років війни в Афганістані.
Це для них вагомий аргумент.
Очевидно що не тільки ціна на нафту буде запорукою поразки Путіна, – ціна на нафту дуже важливий фактор, але головним у нашій перемозі є героїзм і відвага Збройних сил України і згуртованість українського народу.
Разом з тим, ми повинні памятати, що усі свої найбільші агресивні війни Путін розпочинав на піку ціни на нафту, так було і в Грузії в 2008 році, так було і в Україні в 2014 році. Але, так більше не буде. Це остання війна Путіна і росії.
Можливо були ще якісь причини у Путіна, чому він відтермінував реалізацію своїх рішень про тотальну війну із світом і свого наступника, але ситуація складається так, що ці його рішення вже нікого не будуть цікавити
Невже Путін і його населення може думати, що ще довго можна безкарно убивати українців і знищувати їх державу?
Час розплати неминуче настане! Вже скоро!