Контрнаступ: провал чи успіх?

Давно не писав про контрнаступ. Отже, зробимо проміжні висновки. Дива поки не сталось, і пов’язано це з двома наступними факторами:

Перший

Найсильнішими військами армії окупантів виявились інженерні. Я не помилився, коли оцінював бойовий дух орків на низькому рівні. Ми бачимо, що за три місяці вони не змогли провести жодної успішної наступальної операції. Це при повній перевазі в авіації і часом в чисельній. Але виявилось, що будувати оборонні споруди вони вміють на висоті.

Другий

Неквапливість наших партнерів. Ніби нічого нового для нас за цю війну, але швидкість нашого контрнаступу можна порівняти зі швидкістю надання нам необхідного озброєння. Як тільки ми отримали касетні снаряди – ЗСУ змогли просунутись на кілька кілометрів і прорвати перші лінії оборони. Як тільки ми отримаємо далекобійні ракети – ЗСУ завдадуть шкоди логістиці окупантів, і з великою мірою прорвуть наступні лінії оборони. Але цього не стається. І в чергове ставить питання про те, як нашу перемогу бачать наші партнери.

Чи означає це, що контрнаступ провалився? Ні. Станом на зараз в ЗСУ є дві «козирні карти», якими вони можуть походити. Ці ходи дуже ризиковані, як свого часу і Харківська операція. Тому велике питання чи ризикне командування на ці кроки. Але для обох кроків головною передумовою є колосальне виснаження російських військ. Ще раз не захоплення нових населених пунктів, а саме виснаження їхніх ударних бригад і запасів артилерії. Тому, в чергове повторюю, коли ви дивитесь на карту за населеними пунктами – то дивитесь не туди. Потрібно дивитись статистику загиблих і знищеної артилерії. Саме це є важливим для успіху контрнаступу.

Останні здобутки ЗСУ також до певної міри є проривними. Андріївка і Кліщіївка означають охоплення Бахмуту з півдня найближчим часом. Тому не виключено, що орки будуть готувати жест доброї волі з частини Бахмуту. Перемелювання 76 -ї і 7-ї десантур на флангах вклинення є передумовою подальшого просування на Токмак.

Зараз багато розмов про фактор погоди. І так, і ні. Звісно, що дощі впливають на можливість застосування важкої техніки. Але ЗСУ зараз переважно просуваються малими штурмовими групами під прикриттям артилерії. По-друге, зникнення «зеленки» ще більше посилить нашу перевагу в контрбатарейній боротьбі. І по-третє, міни на полях без трави, або з вигорівшою травою – видні.

Підсумовуючи, станом на зараз не має підстав говорити про провал контрнаступу. Очевидно, що літня кампанія не стала проривом, але стала підготовчим етапом для можливого прориву. Якщо ЗСУ ризикнуть і досягнуть успіху, то в лічені дні буде отримана стратегічна перевага на полі бою. Якщо не ризикнуть – то перспективи прориву просто відкладуться в часі, в тому числі до отримання необхідної зброї від партнерів.