Чого бояться на окупованій частині Луганщини після вбивства Захарченка

Вбивство лідера самопроголошеної «ДНР» Олександра Захарченка спровокувало підвищені заходи безпеки і нові страхи серед жителів так званої «ЛНР». Вони дедалі більше бояться швидкої слави та публічності, воліючи здалеку спостерігати за боротьбою за владу та гроші.

У п'ятницю стало відомо, що Захарченка вбили. Перша думка - «качка»!

Гарячково почала шукати в інтернеті підтвердження. Розіслала новину друзям. Хтось відповів відразу: шукай підтверджень на телебаченні, не вір інтернету.

У російських новинах дійсно оголосили, що Донбас після Кобзона втратив ще одну «сильну особистість» - Олександра Захарченка.

Його смерть підтверджували багато ресурсів. І вже з вечора п'ятниці по одному з російських новинних каналів в режимі онлайн почалася безкінечна передача про Захарченка: старі інтерв'ю з ним, відео з місця вибуху, нагадування про інші гучні вбивства на Донбасі.

Трансляція повторювалася по колу. Загальний посил зводився до одного - це диверсія «українських спецслужб за сприяння Америки».

Заходи безпеки

А вже вранці в суботу за вікном почули специфічні звуки сирен міліції. Посилили огляд транспорту та роботу блокпостів.

Ми все це вже проходили після підриву машини Плотницького в серпні 2016, а також загибелі начальника управління «народної міліції ЛНР» Олега Анащенко в лютому 2017 року.

Після такого на всіх перехрестях з'являються люди в формі. Вони вибірково зупиняють машини, перевіряють документи і багажники, але здебільшого спостерігають за дотриманням правопорядку на дорогах.

Майже всі думають, що нікого насправді не знайдуть, але на вуха піднімуть всі підрозділи - шукати, допитувати та оглядати.

Після замаху на Плотницького, кілька днів потому, слідчі продовжували оглядати кущі біля дороги, в яких нібито встановили вибуховий пристрій і які одразу ж вирізали.

Що міг знайти в цих кущах слідчий три дні потому - після того, як їх зрізали? Але в цьому вся схема роботи після таких замахів. Нічні наради, оперативні виїзди, версії, але підсумок розслідування зазвичай один - робота невловимої диверсійної групи.

Новий серіал

Між собою люди на ці гучні вибухи реагують по-різному: по-людськи шкодують, розуміючи, що, коли розправляються з кимось одним, гинуть часто випадкові люди, що опинилися поряд.

За кілька годин після замаху на Плотницького моя мама їхала у справах по цій же дорозі. І їхня маршрутка заплуталася в обірваних електропроводах на місці вибуху. Ситуація була критичною. З тісної маршрутки вискочили чоловіки і, чим могли, відсунули дроти, щоб машина змогла виїхати.

За чотири роки історія знає чимало прикладів того, коли в таких гучних підривах гинули випадкові перехожі. Але що, ймовірно, здивує - багато хто просто з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається, як за серіалом чи реаліті-шоу.

Ніхто не питав думки «республіканців», коли Плотницький втік з «ЛНР». Ніхто не питав, що думають про призначення Пасічника...

Тому багато людей на смерть Захарченка реагують як на фінал «внутрішніх розборок», коли можновладці не поділили між собою або владу, або гроші.

В «ЛНР» можна було час від часу почути нотки заздрості щодо жителів «ДНР». Мовляв, у них і гуманітарка регулярно від Ахметова, і квитки в театр дають безкоштовно, і зарплати вищі, і життя краще.

Багатьом дійсно здавалося, що в «ДНР» життя краще завдяки тому ж Захарченку.

Заробляти менше і жити довше

Якось під час розмови про одного з наших спільних знайомих, який на контрабанді начебто злетів за ці чотири роки до статусу місцевого мільйонера, моя приятелька прокоментувала ситуацію так: «Зараз можна стати знаменитим за п'ять хвилин і прожити теж всього п'ять хвилин. Краще триматися в тіні, якомога далі від політики, влади. Заробляти менше і жити довше».

Так зараз вважає дуже багато людей, спостерігаючи, як стрімко злітають і обриваються ці життя.

Є версія місцевого телеканалу про те, що хтось прибирає «кращих людей», таких як Мозговий, Дрьомов, Гіві, Моторола та інші.

Мовляв, комусь містичному і невидимому невигідно, щоб були живі ті, хто пройшов все з самого початку, знав все і вірив в перемогу цієї справи.

Але під цим «кимось» розуміють як місцевих незадоволених, так і російських або українських замовників.