Рік війни, який закінчується підготовкою до другого року

Мабуть, усі помітили, що в останні тижні Росія активізувала військові дії, і де-факто уже перейшла у наступ, намагаючись відвоювали території, які повернула Україна під свій контроль у ході осіннього контрнаступу. В той час, як в Україні, навпаки,активізувалась внутрішня проблематика (зокрема, кадрові перестановки у різних відомствах).

Пройде місяць-два, і ситуація почне змінюватись до навпаки. Україна, отримавши частину наступальної зброї та ПВО від Заходу перейде у контрнаступ (зараз тривають навчання). Росія ж зараз намагається по-максимуму скористатися моментом у військовому плані, але уже цього року, коли ефект від санкцій стане відчутнішим, а також коли Україна, підготувавшись, перейде до контрнаступу, внутрішні процеси в РФ, переконана, почнуть проявлятися.

Стратегічно – наш підхід правильний, підготуватися і ззовні (військова допомога), і внутрішньо (боротьба з корупцією та слабкими інституціями, а хочеться, щоб це була не видимість процесів).

Росія, ясна річ, користується моментом, до того ж, все ще розраховуючи на послаблення позиції Заходу або концентрацію на внутрішніх проблемах (зокрема виборах, які будуть у 2024 році, наприклад, у США).

Але питання щодо позиції Заходу дійсно є. Сформувалася уже стала логіка – Європа погоджується на надання наступальних видів зброї лише після того, як США заявляють про свої поставки.

Хотілося б, щоб Захід не повторив помилок 2014 року, коли після анексії Криму була дуже м’яка реакція. Хоча тоді все це відбувалося ще й на фоні війни у Сирії, яка спровокувала ряд проблем для самого ж Заходу (зокрема, міграційну кризу). Тому військової допомоги має бути не стільки, щоб Україна не програла, а стільки – щоб ми могли повернути максимально наших територій.

У цьому сенсі 2023 рік є визначальним.