Важка статистика війни
Навіть без фактору війни нас у 2023-2025 роках чекала би криза
НБУ опублікував інфляційний звіт за січень 2023 року. Там є багато цікавих прогнозів на поточний рік.
Але перед тим, як проаналізувати майбутні параметри нашої економіки, я хочу звернути вашу увагу на декілька важливих речей.
У 2021 році, на фазі виходу з пандемічної кризи, ВВП країн, які входять у групу наших торгівельних партнерів, виріс на 6,2%.
В той же час, ВВП України у цьому ж році у реальному вимірі збільшився лише на 3,4%.
Це все, що вам потрібно знати про адекватність нашої монетарної політики (НБУ) та економічних стимулів та антистресових механізмів Уряду під час пандемії та на фазі виходу з неї.
До речі, на прогнозі гіперзростання на стадії виходу з пандемічної кризи, базувалась аргументація нашого мінфіну стосовно викупу ввп-варантів.
Але ніякого дивного зростання у 2021 році ми так і не побачили.
Зараз, цілком зрозуміло, що ввп-варанти – це фінансове сміття, на яке буквально за пару місяців до «повномасштабки» Мінфін витратив більше 300 млн дол державних коштів....
Вказана вище асиметрія у темпах зростання ВВП також наочно демонструє смислове банкрутство нашої моделі розвитку ще до війни.
Сьогодні ця модель колапсує у трьох основних точках:
- експорт сировини (логістичний тупик);
- експорт маятникової робочої сили (люди перестали повертатись в Україну);
- ІТ-сектор (значна частина айтішників сидять на валізах, а обсяг замовлень у секторі з боку іноземних контрагентів суттєво скоротився через ризики).
А тепер, до самих цифр.
НБУ очікує, що портова логістика на Чорному морі повністю запрацює у 2024-2025 роках.
На мій погляд, це досить небезпечний оптимізм.
В тому вигляді, в якому вона була до війни, вона не запрацює у найближчі роки.
І це треба закладати у прогноз сировинної моделі. Сировину просто не можна буде експортувати у колишніх фізичних обсягах.
Отже від експорту великого фізичного обсягу треба переходити до експорту великої доданої вартості.
Це єдиний шанс проштовхнути експорт через вузьке транспортне «гирло».
Міграція. Додатково до 8 млн осіб, які покинули Україну минулого року, НБУ у 2023 році додає ще 0,8 млн.
Я вважаю, що таких людей буде більше і сумарна міграція перевищить 10 млн осіб.
У 2024-2025 роках НБУ очікує повернення 2,9 млн українців. Непоправні мрійники...
А тепер до «цікавих новин».
Навіть без фактору війни нас у 2023-2025 роках чекала би криза.
Ключовий фактор – «дезінфекція», точніше дезінфляційні заходи провідних світових центральних банків.
ФРС гонить ставку у коридор 5-6%.
Сильний долар = слабка сировина.
За вказаний період, світові ціни на сталь за думкою аналітиків НБУ впадуть сукупно на 21%, руду – на 44%, на кукурудзу – на 36%, на пшеницю – на 34%.
З цим прогнозом я погоджуюсь, хіба додам, що валовий збір в Україні може впасти на 30% (це в додачу до негативного цінового фактору падіння).
Тобто аграрної сировини на експорт буде менше, вона буде дешевшою і її все рівно буде важко вивезти.
Транзит газу українською ГТС впаде до критичних 20 млрд м куб на рік, при тому, що мінімальні обсяги, які забезпечують прибутковість складають 40 млрд куб.
Повна втрата транзитного потенціалу, ще й свої гроші доведеться витрачати на «трубу».
Але найгірші показники у прогнозі платіжного балансу та його складових.
Торгівельний дефіцит (перевищення імпорту товарів та послуг над експортом) складе ... мінус 51 млрд дол або третину валютного еквіваленту ВВП.
Це повна втрата внутрішнього ринку та руйнація внутрішніх виробників.
Цей дефіцит лише частково перекриють трудові трансферти заробітчан – на 15 млрд дол.
Цей прогноз погіршений і у подальших роках індикатор трудових переказів буде скорочуватись, що лише підтверджує мій прогноз щодо колапсування базової моделі розвитку (експорт зерна та людей).
Величезні кошти будуть відволікатись з платіжного балансу на утримання українських біженців за кордоном (операції по їх платіжних картках).
Наразі ця сума проходить як «імпорт послуг у сфері туризму»....
Рахунок поточних операцій, таким чином, буде дефіцитним на – 20,4 млрд дол.
Дефіцит платіжного балансу складе – 7,2 млрд дол.
Часткова компенсація за рахунок чистого притоку коштів по фінансовому рахунку на 13 млрд дол. – це міжнародні кредити.
Вказані цифри яскраво свідчать, що якщо у царині економіки нічого не робити, то нічого і не буде.
Тим більше, що війна, як свідчить історія – це не обовязково падіння ВВП.
В багатьох випадках – це, навпаки, зростання ВВП.
Тільки зараз ВВП зростає у США, де ВПК став одним із драйверів виходу з кризи (так само як і енергетика), зростає у Польщі, яка перетворилась для нас у глобальний хаб.
Але ВВП падає на 30% у нас.
І очікування НБУ на його зростання у 2023 році на 0,3%, викликає у мене лише подив.
За рахунок чого відбудеться це мікроскопічне зростання?
На імпорті? Так це неможливо, апріорі. Навіть методологічно.
Війна нам нічого не спише.
Війна нам не списує навіть державні борги, а економічні проблеми – і поготів.
Хоча я завжди не погоджуюсь з тими, хто каже ніби у нас немає програми розвитку.
Навпаки, є!
Отримати кредити та купити на них імпортні товари.
А ще численні Лугано, тобто прожекти як отримати чужі гроші і витратити їх.
Тільки в реал-політік, «лугано» перетворюється на гуано....
Ще у нас є чудові податкові експерименти:
спочатку скасувати ПДВ на імпорт, потім відновити ПДВ на імпорт і, нарешті, скасувати ПДВ на імпорт, але на окремі групи товарів...
І все, більше нічого.
На жаль нову економічну модель ніхто за нас реалізувати не зможе.
Хоча презентувати різні моделі будуть: «всьо по 10» в податковій сфері, ще щось екзотичне....
Але врешті-решт ми маємо злякатись.
Ні не ворога, а власної безпорадності та пасивності у сфері вибудовування ефективної та динамічної моделі розвитку.
Да, так злякатись, що у нас все вийде!
Коментарі — 0