Нетаньягу під загрозою арешту: що стоїть за запитом Міжнародного кримінального суду?

Що, власне, сталося? Головний прокурор МКС Карім Ахмад Кан (він британець, народився в Единбурзі, навчався у Королівському коледжі) зробив запит на отримання ордера на арешт трьох лідерів ХАМАС – Ісмаїла Ханії, Мухаммада Дейфа, Яхʼю Сінвара (злочини проти людяності, масові вбивства, захоплення заручників, сексуальне насилля, тортури тощо) і Нетаньягу разом з його міністром оборони Галантом (створення нестерпних умов життя включно з голодом, погрози життю і свідоме вбивство як військовий злочин, свідомі удари по районах зосередження цивільного населення тощо).

З цього йде два важливі уроки – нагадування.

1. Іноді треба спочатку думати. Що, власне, ми як держава і робимо, коли не даємо волю емоціям і почуттю помсти. Не атакуємо навмисно і свідомо російські лікарні, садочки, школи і цивільну забудову загалом. Навіть якщо Росія намагається нас у цьому звинуватити. Не катуємо полонених і тримаємо їх згідно з усіма нормами міжнародного права. Не ігноруємо рекомендацій по застосуванню іноземної зброї.
2. Цей конфлікт докорінно відрізняється від війни між Україною і Росією. Бо є найскладнішим етнорелігійним конфліктом з актуальних, а не війною між імперією і національною державою, що намагається вирватися з-під її впливу. Це варто памʼятати.

Єврейський народ має право на свою державу, беззаперечно. ХАМАС є терористичною організацією, беззаперечно. Але ізраїльтяни ширші за Нетаньягу, а палестинці ширші за ХАМАС.

У складному етнорелігійному конфлікті рішення завжди можливе виключно за умови або діалогу, або примусу обох сторін до поступок і компромісу. Спроба вирішити його геноцидом у той чи інший бік під прикриттям «справедливої відплати» завершується зазвичай не дуже. Наприклад, ордером на арешт від МКС.

Те, що це станеться було зрозуміло після подання Південної Африки проти Ізраїлю. Це подання, до речі, теж вчить нас обережному пошуку партнерів. Бо Південна Африка, яка при всіх питаннях до поточного режиму, надто добре памʼятає співробітництво Ізраїлю з диктатурою часів апартеїду. Підтримувати режим з расовою сегрегацією, навіть неофіційно, не дуже гарна ідея.

США як головний партнер Ізраїлю не визнає це подання, це очевидно. І навіть засудить його. Тим більше що США, як і Ізраїль, Україна, Росія не ратифікували Римський статут, на основі якого діє МКС. Але і керівництво США закликало Нетаньягу проявити стриманість і не штурмувати Рафах.

Місто, у якому зосереджено 1,4 млн цивільних, +1,1 млн від довоєнного населення. Закликало і зрештою заблокувало постачання наступальної зброї. В тому числі авіабомб, якими Ізраїль атакував цивільні обʼєкти у Газі.

Симпатикам Нетаньягу сумно від такого повороту. Але таке життя. Іноді треба думати не тільки про збереження влади. Міг би на прикладі свого старого знайомого, теж фігуранта справи МКС, чогось навчитися.