Боротьба з корупцією – нудне видовище

У боротьбі з корупцією ми знову всім суспільством наступили на одні й ті ж самі граблі. Ми стали боротися не з корупцією, а з корупціонерами.

Різниця в тому, що корупція – це рідина. Ти можеш налити її у склянку, або в графін, або просто на підлогу – вона залюбки прийме будь-яку форму, не змінивши обсяг. Ловити корупціонерів по одному – це просто витягати камінці з озера.

Так, це красиво, коли черговий гринкевич лежить в трусах на підлозі в наручниках. Суспільство аплодує, телеграм-канали постять новини з емоджи-блискавками, журналісти бʼються за інсайди з суду.

Але назавтра замість одного гринкевича буде інший. Озеро не змінить форму, якщо витягнути з нього камінець.

Боротьба з корупцією виглядає інакше. Вона нецікава суспільству. Там немає шоу. Спецназ не виламує нікому двері.

Просто якась звичайна людина з нецікавою посадою задає собі питання: а от, наприклад, як так виходить, що акцизних марок на алкоголь у нас щороку продається Х штук, а пляшок для алкоголю виробляється десь у півтора рази більше? Цифри трішечки не бʼються між собою. А як правило, коли цифри не бʼються, хтось стає більш заможним – і, як правило, незаконно.

Тому в теорії така людина має розібратись у ситуації (може, ми робимо стільки на експорт? або розбивається при транспортуванні? або скло масово тріскається при перепаді температур?), після чого зробити розрахунки і запропонувати рішення, як закрити схему. І все це буде відбуватися довго, нудно, і абсолютно нецікаво для глядачів. Цифри, доповіді, робочі групи – жодного шоу, жодних вибитих дверей, хіба що в курилку на перерві.

Але саме це і буде боротьбою з корупцією. Не з поодиноким корупціонером, чиє місце займе інший, а з системою, яка дає можливість чиновникам і силовикам закривати очі і відкривати гаманці.

Приклад з іншої галузі. Ти приводиш в порт танкер з дизельним паливом, куплений по ціні на біржі, плюс премія, плюс заплатити трейдеру, який його доставить морем. Всі ціни прозорі, все є в паперах, щодня так розвантажуються і завантажуються тисячі танкерів.

Але держава Україна, яка дивиться на тебе суворими очима енергетичного митника, повідомляє тобі, що ніяка біржа тут нікого не цікавить, а розмитнити тебе можуть тільки по тій ціні, яка у нього, митника, вказана на папірчику. Ну або можуть, але ось інший папірчик, і на ньому намальований вже не індикатив, а невеличка сума, яку йому треба передати у доларах США.

Тому що він, митник, чудово знає, що ти з твоїм танкером зараз висиш на ідеальній для корупції розтяжці. Або ти платиш офіційно, але по явно завищенному тарифу, який зʼїдає не тільки твій прибуток, а і бажання займатись бізнесом в Україні, або даєш хабар, який менше, ніж переплата. Часу в тебе немає, бо кожен зайвий день простою неразвантаженого танкера у порту вартує тобі від 5 до 15 тисяч доларів – на танкер черга, він має працювати і приносити гроші власнику.

І ти ідеш і платиш. Бо закон дає митному чиновнику таку владу.

Так, його можна затримати в момент отримання хабаря. Можна крутити йому руки, можна судити і навіть посадити у тюрму. Але наступного дня там буде працювати інший чиновник. І робити він буде то саме. Бо корупціонер змінився, а корупція залишилась.

А можна примусово вирішити на рівні держави, що розмитнення відбувається виключно по ціні на міжнародній біржі. Або середній ціні на декількох біржах. Ані копійкою дешевше, ані копійкою дорожче. І все. І влада чиновника розчинилася у повітрі. І корупції – принаймні тут, у цьому вузькому питанні – більше не буде. Ще й можна буде скоротити декілька десятків митників, бо роботи з папірцями стало менше.

Але це довго, муторно і нецікаво. І без шоу.

Тому не дивуйтесь, коли затримання корупціонерів продовжуватимуться роками і десятиліттями. Камінці не змінять форму озера.

Це озеро можна тільки осушити.