Росія вже не відновиться після розгрому танкових військ

Портал Oryx продемонстрував нові рекордні втрати російського озброєння – з 24 лютого по 20 листопада, майже за 9 місяців вторгнення РФ, втрати озброєння склали 8023 одиниці, які встановлені за фото та відео з інтернету. Тобто це мінімально підтверджені втрати, які піддаються перевірці на даний момент.

І ювілейна цифра на 20 листопада – рівно 1500 бойових танків втратила Росія. З них ідентифіковано як мінімум 516 танків сучасних модифікацій с тепловізійними прицілами «Сосна-У» та «Есса», які вироблені після 2000-го року – Т-72Б3, Т-72Б3М, Т-80БВМ, Т-90А, Т-90М. Майже 200 знищених танків після вибухів не ідентифіковані, ймовірно, серед них також є нові типи.

Згідно з даними довідника Military balance на 2022 рік у РФ було на озброєнні 3417 танків. З них танків, вироблених після 2000 року – 2357. Згідно з Military balance Росія втратила 40% танкового парку в порівнянні зі наявністю на початку війни.

З іншого боку, за підрахунком російського дослідника Altyn73, який рахував фактичну кількість танків на озброєнні згідно з публічними фото та відео матеріалами, танків, вироблених після 2000-го року на озброєнні ЗС РФ на початку 2022-го року могло бути близько 1500, враховуючи, що план виробництва 2021-го року не був виконаний повністю. В такому разі, вага фактичних втрат значно вища.

Відновити ці втрати РФ зараз не здатна. У 2021-му році Росія планувала виробити рекордну для себе кількість танків – 240 одиниць, однак план не був виконаний. Про неприйнятні втрати говорять і такі факти:

По-перше, російська танкова промисловість змушена кинути свої запаси вузлів та запасних частин на відновлення виведених з ладу пошкоджених танків, а з огляду на масштаб бойових дій, ремонту потребує більша частина російських танків. На передову масово постачаються старі Т-62 та Т-72 ранніх серій. Тобто безповротні втрати навіть в 40% означають, що порівняна кількість після 9 місяців активних бойових дій потребує заміним двигунів та інших вузлів, тобто реальний бойовий склад противника скоротився набагато більше.

По-друге, РФ змушена екстрено задіювати для відновлення штатної чисельності поставки із запасів ЗС Біларусі.

По-третє, війна виявила низьку технічну надійність багатьох вузлів російських танків, особливо електроніки, і Росія не здатна наростити масштаби виробництва через санкційні обмеження. Російські танкові війська через низьку надійність та погану логістику, не можуть утримувати навіть наявні у штаті машини у належній готовності. Тобто це ще зменшує рейльну боєздатність.

По-четверте, значна кількість танків має задіюватись для відновлення великих втрат танкових екіпажів, для підготовки мобілізованих, тож танки відволікаються на учбові завдання. Низька кваліфікація та мотивація нових екіпажів не дозволить відновити боєздатність без тривалої та ресурсної практики.

Не здатність відновити танковий парк не дозволяє ЗС РФ знов планувати масштабні наступальні операції. Мобілізована піхота не здатна на глибокі прориви. Тому російські танкові війська зараз значно змінили тактику, по всьому фронту росіяни застосвують танки вкрай обережно, по одній-дві машини, уникаючи концентрації техніки і ураження високоточною зброєю. А для швидкої евакуації екіпажів підбитих танків використовують спеціально визначені бронемашини. На деяких ділянках фронту ворог російське командування взагалі відмовилось від застосування бронетехніки, щоб уникнути втрат, і атакує виключно силами піхоти, набраної з «штрафників». Розгром російських танкових військ на «першому та другому етапах спецоперації» настільки важкий, що оговтатись від нього російська армія не зможе ще дуже тривалий час, якщо зможе взагалі.

Хід бойових дій показує критичну залежність російської армії від здатності концентрувати для наступальних дій великі сили танків та бронетехніки для їх підтримки.