Зверніть увагу на Росію!

Україна має звернути всю свою увагу на російську політичну кризу. Це те, що найбезпосереднішим чином пов’язане із долею нашої держави, причому вже в найближчому досяжному майбутньому, тобто в 2012 році. Це події, котрі в принципі якимось чином були передбачені давно, але важко було сказати, як завжди в історії, як саме відбуватимуться. Це справді дуже маркантні речі, які є симптомами надзвичайно серйозних геополітичних зрушень, що стосуються не тільки Росії, а й безпосередньо відіб’ються і на долі України, які за своїм значенням абсолютно спідставні із подіями 1990-1991 року. Це справді важливо і потребує якнайсильнішої уваги аналітиків.

Але українські ЗМІ приділяють цим подіям дуже мало уваги. Українські ЗМІ, взагалі, поводяться дещо по-дитячому. Таке враження, ніби у нас тут є свій якийсь пісочник, і ми в цьому пісочнику, як дітки, пересипаємося пісочком. І це показник того, що дуже не зріло і інфантильно поводяться українські ЗМІ. Бо зараз треба було б максимальну увагу звернути на те, що відбувається в Росії, на те, яким чином це пов’язане з тим, що чекає Україну в 2012 році. Тому що крах путінського режиму не відбуватиметься ані спокійно, ані гладко, ані безболісно. Путін – це не Кучма, який погодиться піти на пенсію і поїхати відпочивати на дачу. Це амонізація отої системи, керованої спецслужбами, яка зберігала свою спадкоємність від доби ЧК – фінальна фаза цілої історичної епохи.

А всі проблеми, про які ми у себе говоримо, - це дитячий лепет порівняно з тим, що буде, коли російські спецслужби почнуть провокації на нашій території, а вони їх вже починали минулого року. Треба ж розуміти, що ми не в ізоляції, ми не на острові. Це не ті масштаби, при яких можна говорити, що у нас тут свої проблеми, а те, що у великій сусідній державі, яка у нас двадцять років проводить всі вибори. Вибачте, це не Нова Зеландія і не Буркіна-Фасо. Це країна, яка володіє всім українським інформпростором. Погляньте, у нас всі основні інформаційні ресурси мають російських власників. Зайдіть книгарні і подивіться, хто нам постачає літературу. Це країна, яка двадцять років своєю постколоніальною присутністю інформаційно, ментально продовжує тримати Україну у тому самому колоніальному стані. І наша незалежність дуже і дуже умовна.

Вдавати, що те, що в Росії будують, за словами Андрія Іларіонова, ГКЧП-3, готується жорсткішання і встановлення меритократичного режиму, де при владі вже буде тільки корпорація спецслужб, нас не стосується, що у нас є більш важливіші проблеми, ось це і є інфантилізм вищої міри – «пятый класс, вторая четверть».