День народження Тараса Шевченка: цікаві факти про Кобзаря

Сьогодні, 9 березня, 1814 року народився поет та живописець Тарас Шевченко. У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар як ніколи актуальний. Нині в його рядках знаходимо силу, віру і наснагу. Його стала своєрідним маніфестом українського народу, який прагнув вільно жити на своїй землі.

Біографія Тараса Шевченка

Кобзар народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в сім'ї кріпаків. Шевченко рано став сиротою: мати померла, коли йому було 9 років, батько – у 11 років. Хлопця доглядала сестра Катерина.

У 1822 році Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва.  Він не витерпів знущань дяка та втік від нього. Тоді почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра.

У 1828 році Кобзар потрапив в число прислуги поміщика Енгельгардта. Спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Поміщик помітив у Тараса пристрасть до живопису та вирішив зробити його придворним художником. Він віддав свого кріпака на навчання викладачеві Віленського університету, портретисту Яну Рустему. У Вільні Шевченко пробув 1,5 року.

У 1831 році Енгельгардт переїхав з Вільно до Петербурга і взяв із собою Шевченка. Там він віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.

Весною 1838 року Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. І незабаром Шевченко став студентом Академії мистецтв.

Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів.

У 1844 році Кобзар написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.

5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні вступив у Кирило-Мефодіївське братство.

Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.

2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його поховали спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезаховали в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).

Кобзар був і досі є символом опору російській експансії, боротьби українського народу за свободу та незалежність на своїй українській землі.

Відомі цитати Тараса Шевченка

«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!».

«Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».

«Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями».

«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля».

«Нема на світі України, Немає другого Дніпра».

«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле».

«А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму».

«Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».

«Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні…».

«Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя».

«У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! Кров’ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах».

Популярні вірші Тараса Шевченка

«Заповіт» здобув широкого визнання у світі. Вірш пройнятий вірою поета у те, що Україна стане незалежною, люди прозріють, а брехню буде знищено. 

«Заповіт»

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори –
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

«Думи мої, думи мої…»

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?...
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають –
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий – море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили – гори, –
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
(фрагмент)

«Мені тринадцятий минало»

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
(фрагмент)

Цікаві факти про Тараса Шевченка

1. Може скластися враження, що всі селяни були нещасними й що сім’я Тараса була злиденною. Це не так. Тарас народився в кріпацькій, але не дуже бідній сім’ї, і належав Василю Енгельгардту з народження. 
2. Коли Тараса викупили з кріпацтва, йому було 24 роки. Сошенко, завдяки якому Шевченко знову став вільним, писав, що в нього вселився світський біс. Тарас став так званим тусовщиком. Якби були клуби, він би в них ходив. А так він відвідував різноманітні зібрання, грав у карти. Це – людина, яка жила в інших реаліях, і нарешті відчула ковток свободи.
3. У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.
4. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу – Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.
5. Твори Тараса Шевченка перекладені більш ніж ста мовами світу.
6. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу. Його знаменита смушева шапка і комір – це не буденний одяг пересічного українця, а столичний петербурзький «шик».
7. Шевченко був невисоким. Мав зріст 164 см.
8. У часи творчості Тараса Григоровича більше цінували як художника, а не як поета.
9. За все своє життя Шевченко пробув в Україні 15 років.
10. Він любив весну, рибу, і рибалити.
11. Смакував каву, найбільше – по-віденськи: не міцну, зі збитими вершками. Та улюбленим напоєм Шевченка був чай, у який він частенько додавав ром. Історик Микола Костомаров згадував, що за довгими вечірніми розмовами Тарас міг випити з десяток склянок такого коктейлю, але дійсно п’яним він бачив поета лише одного разу. 
12. Любив сало і борщ. Улюбленим був борщ із сухими карасями, свіжою капустою і приправами.