Інфекціоніст Надія Дребот: Після одужання від Covid-19 треба вакцинуватися
«Батьки мають право вимагати, щоб вихователь, вчитель був вакцинований»
Результати досліджень ізраїльських науковців, опубліковані 27 серпня, наробили чимало галасу у соцмережах, зокрема, у колах антивакцинаторів. Так, науковці порівняли показники захвopюваності серед тих, хто перехвopів на коронавірус, із аналогічною контрольною групою – двічі вaкцинованими. За даними вчених, шанси отримати позитивний ПЛP у тих, хто перехвopів, були 1:853. В аналогічній групі тих, хто не хвopів, але щeпився – 1:68. Шанси отримати симптоми хвopоби у тих, хто перехворів, були 1:2027, у вaкцинованих двома дозами – 1:85. Шанси потрапити у лiкарню: у тих, перехворів, 1:16215, у щeплених 1:2027.
Вітчизняні експерти розходяться у думках про те, чи є сенс щеплюватися тим, хто вже переніс хворобу. До прикладу, заслужений лікар України, головний інфекціоніст Ольга Голубовська наполягає: у тих, хто перехворів Covid-19, виробляється досить стійкий імунітет. «Що робити з людьми, які перехворіли, які якось випали у нас в країні з уваги? Особливо медпрацівниками, які перехворіли? Згідно з багатьма рекомендаціями, наприклад, CDC (Centers for Disease Control and Prevention, Центри з контролю та профілактики захворювань у США, - «Главком»), і здоровому глузду, пів року їх можна не вакцинувати. Як мінімум», – зазначає вона.
В іншому таборі стверджують, що дані не потрібно інтерпретувати як заклик до відмови від щеплень, – натомість слід посилювати захист вакцинацією.
Свою думку про те, як ставитися до результатів цього дослідження, а також про те, чи потрібно вакцинувати вчителів, в інтерв’ю «Главкому» обґрунтувала практикуючий лікар-інфекціоніст вищої категорії, член правління ГО «Батьки за вакцинацію» Надія Дребот.
«Щеплена інфікована людина поширює вірус значно менше, ніж нещеплена»
27 серпня ізраїльські вчені опублікували дослідження, згідно з яким вірогідність тяжко захворіти у людей, які перенесли Covid-19 мають антитіла, значно нижча, ніж у вакцинованих. Серед експертів часто звучить ідея: це значить, що тим, хто перехворів, не потрібно щеплюватися. Як ви б це прокоментували?
Так, у тих, хто перехворів, виробляються антитіла, але ж відомо чимало випадків повторного захворювання – хворіють і вдруге, і навіть втретє. Можна вирвати з контексту будь-які результати досліджень і їх інтерпретувати на користь того, що не потрібно робити щеплення. Вакцинуватися потрібно. Я вважаю, що розганяється черговий антивакцинальний фейк.
Поясніть, чим імунітет, що формується після хвороби, відрізняється від імунітету після двох щеплень?
Після хвороби, як правило, більш виражена імунна супресія, тобто виснаження імунної системи. Дослідження на рівні клітинного імунітету дуже дорогі. Тобто дослідження поверхневих антитіл не є показником справжньої імунної відповіді проти коронавірусу. Хизування природним імунітетом дуже у дусі теорій антивакцинаторів. Є випадки, коли люди декілька разів перехворіли коронавірусною інфекцією і ще досі не можуть оговтатися.
Нещодавно стало відомо про випадок у Тернополі, коли вакциновані гості весілля позаражали невакцинованих. Виходить, ризики не так вже й знижуються?
Щеплена інфікована людина поширює вірус значно меншою мірою, ніж нещеплена. Тому що імунна система спрацьовує на нейтралізацію вірусу.
Водночас наголошую: вакцинація не передбачає нехтуванням всіма карантинними засобами. Все одно потрібно носити маску, провітрювати приміщення, мити руки. Однак вакцинація дає шанс, що якщо навіть людина заразилася, вона не заразить навколо себе так багато людей, як не вакцинована, – це перше. Друге – щеплена людина сама перенесе це захворювання в легшій формі. Про це свідчать статистичні дані з тих країн, де такі дослідження проводяться.
Чи треба щеплюватися людям, які перехворіли, в межах пів року?
Немає чітких термінів, вакцинуватися бажано по одужанні. Так, раніше йшлося про паузу між одужанням та вакцинацією у шість місяців. Це було на початку вакцинальної кампанії, коли був дефіцит вакцин. Зараз дефіциту немає. Важливо розуміти, що імунна відповідь виробиться мінімум через два тижні після другої дози. Тобто на забезпечення захисту людини піде до 1,5 місяці.
«Для чого жертвувати собою, коли є можливість бути в безпеці?»
Дітей до 12 років щеплювати не можна. Чи є справді обґрунтована необхідність щеплюватися вчителям, як від них того вимагають?
Зараз відбувається деяке нагнітання перед початком навчального процесу в школах. До нього підключилась дуже велика частина вчителів, які, на жаль, потерпають від антивакцинальних міфів, не мають базових знань. Здавалось би, не треба далеко ходити: достатньо подивитись на своїх колег, які вакциновані, захищені, готуються до навчального процесу.
Так, вакцинація у нас добровільна, не примусова. Кожна людина, яка вакцинується, підписує інформовану згоду: перша – про те, що її повідомили про особливості поствакцинального перебігу; друга – що зобов’язується повідомити про наявність реакції, якщо така буде.
Драматизація необхідності щеплень вчителів походить, знову-таки, з антивакцинального інформаційного середовища. А от наступний штам досить важкий.
Так, жодна вакцина на 100%, не захищає – не тільки від коронавірусу, а і від будь-яких інфекційних захворювань. Так, є люди, які не дають імунну відповідь. Їх небагато, це кілька відсотків.
Вчителям, які працюють у великому колективі, з дітьми, потрібно, у першу чергу, самих себе захистити. Для чого віддавати себе в жертву, коли є можливість бути в безпеці? По-друге, вони ж відповідають за дітей. Як батьки можуть довірити дитину – а особливо якщо дитина з групи ризику, з бронхіальною астмою, з цукровим діабетом, з різними захворюваннями, з вродженою вадою серця, з неврологічними захворюваннями – невакцинованому вчителю? І чому діти мають бути заручниками невігластва вчителя –не зрозуміло. Батьки мають право вимагати, щоб вихователь, вчитель був вакцинований.
Мені часто трапляються закиди від вчителів, які категорично не сприймають, що потрібно вакцинуватися, мовляв, нехай з ними спілкуватися мають право лише щеплені батьки. Але ж батьки, якщо вони не входять в пріоритетні групи з вакцинації, можуть щепитися пізніше. Вимагати від них бути щепленими просто зараз ми не можемо.
Також від учителів-антивакцинаторів я часто чую: мовляв, «я дуже класний педагог, без мене школа не обійдеться». Та обійдеться! Повно випускників з педуніверситетів.
Розглянемо ситуацію, коли діти залишаються вдома на індивідуальному навчанні. Знову-таки, чому батьки мають пускати до себе додому вчителя, який не вакцинований? Щоб він заразив їхню дитину?
Днями у мене була розмова з директором одного з мелітопольских ліцеїв. У них давно вакцинований весь педколектив. І таких випадків не один, а кілька у місті. Однак є вчителі, які приходять і весь час щось вигадують, доходить до дуже емоційних спічів. Розумієте, якщо ми кажемо, що на червоне світло дорогу не переходимо, то і не повинні переходити. Так само і тут. Вакцина – це єдиний запобіжник. Лікування від коронавірусної інфекції не існує. Як себе поведе коронавірусна інфекція у кожної конкретної людини, невідомо. Так само, до речі, і в дитини. Для чого ризикувати дітьми?
Альтернатива – дистанційне навчання. Можливо, комусь і сподобалось, але батькам воно боком вилазить. Батьки відірвані від роботи, весь час з дітьми носяться. Тоді не хай батькам платять за те, що вони вчать своїх дітей. Якась має бути логіка цього процесу.
Як бути вчителям із хронічними захворюваннями, які бояться щеплень, щоб не погіршити стан здоров’я?
У нас чомусь вважається, що супутні захворювання – це показання для відмови від вакцинації. Насправді усе навпаки! Так, не всі, але більшість таких захворювань, скажімо, діабет чи бронхіальна астма, – це якраз показання до вакцинації проти коронавірусної інфекції! Бо найтяжче Covid-19 переносять саме люди з такими захворюваннями.
Наталія Сокирчук, «Главком»