Карантин до 2022 року? Вчені з Гарварду змоделювали сценарії пандемії Covid-19

Група вчених під керівництвом гарвардських науковців змоделювала кілька сценаріїв розвитку подій навколо коронавірусу. Вони також вказали, яких знань дослідникам не вистачає для того, щоб максимально достовірно прогнозувати, чи продовжаться спалахи Covid-19 після завершення пандемії.

Науковці Стефан Кіслер, Крістін Тедіянто, Едвард Гольштейн, Йонатан Гред та Марк Ліпстітч переконані: наразі, поки тривають експерименти із використання тих чи інших препаратів та розробка вакцини, найкращий спосіб вберегтися – продовжувати зберігати соціальну дистанцію. Водночас такий спосіб захисту може... сприяти подальшому поширенню інфекції.

На думку вчених, динаміка пандемії SARS-CoV-2 «буде залежати від таких факторів: сезонні коливання передачі, тривалість постінфекційного імунітету, ступінь перехресного імунітету між SARS-CoV-2 та іншими коронавірусами, а також інтенсивності та тривалості заходів контролю.

«Після початкової, найсильнішої пандемічної хвилі, ймовірно, відбуватимуться періодичні спалахи SARS-CoV-2 у зимовий період. Для того, щоб уникнути перевантаження медичної системи, може знадобитися тривале або переривчасте соціальне дистанціювання -  до 2022 року. Такі додаткові заходи, як збільшення ресурсу для надання реанімаційної допомоги та ефективної терапії, пришвидшать набуття колективного імунітету. Необхідно продовжувати дослідження щодо тривалості імунітету до SARS-CoV-2. Навіть у випадку очевидного зупинення розповсюдження коронавірусу, потрібно продовжувати відстежувати ситуацію із SARS-CoV-2, оскільки відновлення спалахів можливе аж до 2024 року», - зазначають науковці.

Дистанціювання з перервами?

На підтвердження результатів цих досліджень ВООЗ цього тижня офіційно застерегла від послаблення карантину та недотримання соціальної дистанції, а також від передчасного відновлення роботи підприємств та компаній, як це планує зробити ціла низка країн. Зокрема і в Україні в останні дні почала звучати інформація про плани послаблення протиепідеміологічного режиму. «Covid-19 розвивається дуже швидко, а от послаблюється набагато повільніше. Інакше кажучи, шлях додолу є набагато повільнішим, ніж нагору,» - підкреслив генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреисус.

Гарвардські вчені частково згодні з такою позицією. Вони наголошують: поки питання із фармацевтичною протидією новому коронавірусу залишається відкритим (вакцина досі не розроблена, а лікування часто є експериментальним), найефективнішим засобом протистояння залишається фізичне дистанціювання, однак його необхідна тривалість ще не визначена.

«Постійне дистанціювання може знадобитися до 2022 року, якщо не буде доступне лікування або вакцина. Разом із тим, тривале дистанціювання, навіть якщо воно переривчасте, може мати глибоко негативні економічні, соціальні та освітні наслідки», - йдеться у висновках науковців.

Під час початкової пандемічної хвилі багато країн вжили заходів для соціальної ізоляції, а деякі, як Китай, вдалися до поступового їх скасування після досягнення належного контролю над зараженням. Однак, щоб знизити можливість продовження передачі інфекції, можуть знадобитися триваліше або періодичне соціальне дистанціювання. Теоретично після первинної пандемічної хвилі SARS-CoV-2 може спрацювати, як його найближчий генетичний родич - SARS-CoV-1, – припинитися завдяки інтенсивним заходам з боку системи охорони здоров'я після короткої епідемії. Однак дедалі більше дослідників вважають цей сценарій малоймовірним.

Ключовим показником успішності соціального дистанціювання є показник використання можливостей критичної допомоги медичної системи. Тобто, якщо вона завантажена не на всі 100%, а ще краще не перевантажена, - заходи ізоляції спрацювали.

Практика ж показує, що система критичної допомоги навіть у країнах з високим рівнем доходу може бути перевантажена, якщо заходи дистанціювання не були вжиті оперативно. Аби не допустити колапсу, паралельно із запровадженням фізичного дистанціювання необхідне збільшення можливостей надання медичної допомоги у критичних ситуаціях: швидке будівництво або переобладнання лікарняних закладів, збільшення виробництва та постачання апаратів штучної вентиляції легень.

Разом із тим, довші та суворіші заходи із соціального дистанціювання не завжди корелюються із тривалістю епідемії. Річ у тім, що дистанціювання у Китаї було аж таким ефективним, що у населення не формувався колективний імунітет. Відтак вихід може бути у переривчастій соціальній дистанції, яка не ставатиме на заваді формуванню колективного імунітету і запобігатиме перенавантаженню системи охорони здоров’я.

Коронавірусні імунітет – чи є перехресний шанс?

Представники Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно повідомили, що не в усіх людей, хто одужав від Covid-19, з’являється імунітет. Доктор Майк Райан, виконавчий директор програми ВООЗ із боротьби з коронавірусом, підкреслив, що наразі лікарі не мають відповіді, чому це так.

Дослідження тривають. У роботі гарвардських вчених йдеться, що коронавірус, який викликає Covid-19, належить до роду бетакоронавірусів, як і той, що викликав захворювання SARS та MERS (що свого часу спричиняли світові епідемії), а також та два інших коронавіруси людини (HCoV-OC43 та HCoV-HKU1).

Коронавіруси SARS та MERS спричиняють важку хворобу із приблизними показниками летальності відповідно 9% та 36%, але зараження обома наразі не поширюється. Дві інші (менш загальновідомі) інфекції можуть протікати безсимптомно або проявлятися у легкій та помірній хворобі верхніх дихальних шляхів; ці два HCoV вважаються другою найпоширенішою причиною застуди. Саме вони викликають щорічні спалахи респіраторних захворювань у зимовий період у регіонах із помірним кліматом.

За даними вчених, імунітет до HCoV-OC43 та HCoV-HKU1 помітно слабшає протягом одного року, тоді як інфекція SARS-CoV-1 може викликати триваліший імунітет. Бетакоронавіруси можуть викликати імунну відповідь один проти одного: інфекція SARS може генерувати антитіла, які нейтралізуватимуть HCoV-OC43, яка, у свою чергу, може генерувати перехресно реактивні антитіла проти SARS.

Дослідження Covid-19 тривають, і останні дані свідчать про те, що показники летальності випадків від неї становлять від 0,6% до 3,5%. Ці дані говорять про нижчу ступінь тяжкості, ніж при SARS та MERS, але більш високу ступінь тяжкості, ніж HCoV-OC43 та HCoV-HKU1. Висока здатність до інфікування ще до початку проявлення часто легких симптомів робить нинішній коронавірус значно складнішим для контролю за допомогою методів інтенсивного тестування, ізоляції та відстеження у порівнянні із коронавірусами SARS та MERS. Є припущення, що штам HCoV-OC43 (спалах у 2014-15 та 2016-17 роках) надає сильніший перехресний імунітет, ніж коронавіруси, що спричиняють SARS, MERS та Covid-19.

Якщо імунітет до коронавірусу SARS-CoV-2 виявиться не постійним, можливі значні спалахи у будь-яку пору року. У цьому випадку вірус, швидше за все, вступить в довгострокову циркуляцію - щорічно, дворічно або спорадично протягом наступних п'яти років. Короткостроковий імунітет (біля 40 тижнів, аналогічний HCoV-OC43 та HCoV-HKU1) сприяє встановленню щорічних спалахів SARS -CoV-2, тоді як триваліший імунітет (два роки) сприяє спалахам щодва роки із більшою вірогідністю – у осінньо-зимовий період.

Якщо ж імунітет до Covid-19 виявиться постійним, вірус може зникнути протягом п'яти і більше років після великого спалаху. Довготривалий імунітет послідовно призвів би до ефективного усунення Covid-19 та зниження загальної захворюваності. Якщо ж Covid-19 викликає перехресний імунітет проти HCoV-OC43 та HCoV-HKU1, частота всіх бетакоронавірусів може знизитися і навіть практично зникнути.

Навіть якщо імунітет проти Covid-19 зберігається лише два роки, м'який перехресний імунітет від HCoV-OC43 та HCoV-HKU1 може ефективно усунути передачу Covid-19 протягом трьох років до пожвавлення в 2024 році – і тоді цей вірус повністю вимре.

 «Якщо після захворювання, спричиненого SARS-CoV-2, формується тривалий імунітет, то це призведе до зниження загальної захворюваності, але водночас ускладнить випробування ефективності вакцини через низьку кількість випадків при проведенні цих випробувань. Так відбулося з вірусом Зіка», - роблять зауваження вчені Гарварда.

За їхніми даними, лікування або вакцини проти SARS-CoV-2 зменшили б тривалість та інтенсивність соціального дистанціювання, необхідного для контролю над епідемією. Лікування може зменшити частку випадків захворювань, які потребують критичної допомоги, і може скоротити тривалість інфекції, що зменшить попит на ресурси критичної допомоги медичної системи. Вакцина прискорить формування колективного імунітету у населення, зменшивши загальну тривалість епідемії та запобігаючи випадкам захворювання, які могли б призвести до необхідності критичної допомоги».

«Якщо було багато незадокументованих випадків хвороби у легкій формі, поріг колективного імунітету може бути досягнутий раніше, ніж прогнозується, тобто у 2022 році. Тим не менш, розробка та широке впровадження фармацевтичних заходів (вакцини та відточення протоколів лікування, - «Главком») потребуватиме в кращому випадку місяців», - констатують вчені.

Висновки науковців стосуються регіонів, розташованих у помірному кліматичному поясі, однак якщо після пандемії SARS-CoV-2 в помірних регіонах розпочнеться друга хвиля, то повторне поширення відбудеться і в тропічних регіонах.

Наталія Сокирчук, «Главком»