Інфекціоніст Надія Дребот: Українці, які не щеплюють дітей, втратили інстинкт самозбереження
«Кір домінує і прогресує. Колективний імунітет дуже слабкий»
В Україні цієї зими зафіксовані спалахи двох тяжких хвороб: кору та грипу. Міністерство охорони здоров’я готується оголосити епідемію кору, а грип перевищив епідпоріг вже у п’яти областях. МОЗ на чолі з Уляною Супрун ще у грудні минулого року оголосило кампанію з вакцинації проти кору. Зробити щеплення від грипу відомство закликало ще у жовтні – саме на цей місяць умовно припадає початок епідсезону, а отже – посиленого моніторингу з боку МОЗ.
Збіг двох спалахів захворюваності став приводом для нового сплеску протистояння між парламентським комітетом з питань охорони здоров’я, очолюваним нардепом Ольгою Богомолець, та міністерством на чолі з Супрун. Завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, а за сумісництвом помічник Богомолець на громадських засадах Ольга Голубовська заявила, що масова вакцинація проти кору на тлі епідемічного сезону грипу може призвести до негативних наслідків. Тобто міністерство, яке закликало людей вакцинуватися, по факту звинуватили у некомпетентності.
Основний меседж противників Супрун такий: якщо дитина заразиться на грип в поствакцинальний період (який триває місяць), вона матиме ризик тяжкого перебігу захворювання. «В умовах епідемії грипу не кожен дитячий організм зможе виробити захисні антитіла в достатній кількості, тому домогтися поставленої мети в таких умовах неможливо. Турбуються не тільки батьки, але і лікарі, яким доведеться відповідати за все це», - сказала Голубовська.
У відповідь МОЗ звинуватило комітет у брехні та роз’яснило, що щеплення від кору можна і треба робити чим швидше, тим краще.
Склалась ситуація, коли чиновники від медицини ведуть медійну війну між собою, а тому озвучують заяви, протилежні за змістом. І пересічний українець, так і не розуміє: то потрібно вакцинуватися чи ні.
Щоб отримати коментар від неупередженого практикуючого спеціаліста, «Главком» звернувся до лікаря-інфекціоніста, який працює далеко від Києва з його політичними інтригами. В інтерв’ю «Главкому» дитячий інфекціоніст вищої категорії Мелітопольської міської дитячої лікарні Надія Дребот розказала, як потрібно вакцинувати дітей під час спалахів інфекційних захворювань, пояснила, коли в Україні мають оголосити епідемію кору, а також зізналась, чи вакцинується сама від грипу тими препаратами, які нині доступні в Україні.
Лікар Вінницької лікарні, де від кору померла 8-місячна дівчинка, у коментарях ЗМІ сказала: «За 35 років ми ще такого кору не бачили». У чому особливість нинішнього спалаху?
Особливість така, що у зв’язку з низьким охопленням щепленнями, кір домінує і прогресує. Колективний імунітет дуже слабкий.
Що стосується померлої дівчинки, то такі маленькі дітки не можуть бути захищені вакцинацією – в силу віку. Зараз є випадки, коли дитина заразилась кором під час пологів від мами, яка була нещепленою. Таких нещеплених мам, на жаль, багато. Це ознака катастрофи, це сигнал про те, що ми перейшли певну червону межу і нам потрібно опам’ятатися і вакцинувати дітей, робити ревакцинацію за потреби дорослим, інакшого способу захиститися немає.
В усьому світі, коли відбувається спалах інфекційної хвороби, починається негайна вакцинація. А у нас захоплюються думками «експертів» – людей, які можливо, і мають певні наукові звання, можливо навіть є інфекціоністами, але вакцинація не є їхньою профільною діяльністю, у них не може бути фахової думки. Приміром, я не є великим фахівцем у гепатитах. Я його діагностую – і відправляю пацієнта до фахівця, який займається саме лікуванням гепатитів. Але я й не коментую нічого, що пов’язано з гепатитами. Хіба що у розрізі вакцинації.
Противники щеплень стверджують, що існує певна природна циклічність спалахів кору, яка не залежить від охоплення населення щепленнями. Чи це правда?
Антивакцинатори майстри вигадувати свої версії. Коли відсоток вакцинованих людей низький, то вірус вражає циклічно наступним чином. Спочатку – дітей, потім перекидається на дорослих, наступний цикл – на немовлят. Інфекційний процес сам по собі циклічний, і певні цикли у кору справді є. Але там, де охоплення вакцинацією населення вище 97%, там немає цієї циклічності, бо немає випадків кору.
Можна будувати графіки, вигадувати математичні моделі, дивитися на це з різних боків, але від цього захворюваність не піде на спад. Вакцинація захищає. Так, вона не дає стовідсоткової гарантії, що людина не захворіє, але обумовлює легкий перебіг хвороби. Якщо щеплено мільйон людей, то хороша імунна відповідь буде у 97%, а це 970 тис. людей. Ще у 3% вакцинованих цієї відповіді може не бути – це 30 тис. Але ці люди будуть захищені колективним імунітетом, і якщо вони захворіють, то не на важку форму.
Забалакування, пошуки дешевих авторитетів - таке враження, що українці, які не щеплюють дітей, втратили інстинкти самозбереження. Покликання кожного медика – говорити, що від кору треба вакцинувати. Так, на шляху до щеплення виникає багато проблем: не завжди є доступ до якісної послуги, але якщо задатися метою, то все реально. Якісної трикомпонентної вакцини КПК (проти кору, паротиту, краснухи, - «Главком») повно. Наслідки ж від захворювання краснухою, скажімо, для вагітних – це немовля зі страшними вадами розвитку. Паротит - його у народі називають свинкою - небезпечний для хлопчиків, бо ж може стати причиною чоловічого безпліддя.
«Ускладнення від кору дуже страшні»
Вакцинація від кору останнім часом стала предметом політичних ігор. МОЗ закликає робити терміново щеплення, парламентський профільний комітет і його придворні експерти переконують, що під час епідемії грипу та ГРВІ щеплення від інших хвороб – це ледь не злочин. Де тут правда?
Скажіть, будь ласка, де у нас зараз епідемія грипу?
Є певні доказові речі. Ми, як і весь світ, працюємо за наказами відомства з питань охорони здоров’я.
Є наказ МОЗ від 31 грудня 2009 року, є згода, яку підписують батьки чи законні представники дитини, де чорним по білому написано, що контакт при якомусь захворюванні – і далі перераховані грип та інші – це не протипоказання для проведення планової вакцинації. Тисячі дітей нещеплені від кору, а ми замість того, щоб захистити їх, дискутуємо про те, що десь колись буде грип. Так, у зимовий період справді є підвищення захворюваності на грип та ГРВІ. І що? Кір зникає у цей час?
Нефахові люди з великими коронами на голові займаються маніпуляціями, висловлюють свою думку, не підкріплену експертними висновками. Пересічні громадяни лякаються і відмовляються від вакцинації.
Ускладнення від кору дуже страшні. Навіть якщо дитина легко перенесла кір, без ускладнень, то через 5-10 років у частини дітей може розвинутися склерозуючий паненцифаліт. Це означає втрату всіх когнітивних функцій, розумових здібностей. Таке ускладнення – явище нечасте, але хто може спрогнозувати, чи не станеться така біда з конкретною невакцинованою дитиною?
Лікар має бути рівновіддалений від усіх політичних проектів і інтриг, бо йому доводиться надавати допомогу усім. Антивакцинальна істерія використовується як інструмент у політичних технологіях, але це вкрай небезпечно, на кону життя людей. Зараз у Львові захворіли на кір троє немовлят: вік одного - 10 днів, і ще двійнята, яким два тижні. Заразилися від нещеплених мам. Хоча б заради них не можна маніпулювати.
Якщо дитині чи дорослому потрібно вакцинуватися і від кору, і від грипу, то як це правильно зробити?
Можна одночасно. Якщо батьки все ж побоюються, то щепити від грипу можна через кілька днів після вакцинації від кору.
До слова, я сама другий рік поспіль вакцинуюся від грипу і дуже задоволена. Коли я порівняла своє самопочуття взимку у ті роки, коли не робила щеплення і в останні два роки, то помітила, що краще почуваюсь. Мої пацієнти, які також зробили щеплення минулого року, теж не хворіли. Можуть бути лише якість ГРВІ, бо ж вакцина захищає лише від грипу, але навіть ГРВІ переносились легко.
«Всі мої пацієнти вакциновані»
Рік тому МОЗ било на сполох – мовляв, наближається епідемія дифтерії, і всі мають терміново вакцинуватися. Нині ж про дифтерію не чути. То чи буде епідемія, якою лякали?
Чомусь українцям потрібна критична ситуація, аби піти і вакцинуватися.
У 90-ті приблизно впродовж п’яти років я працювала із дифтерією (у 90-х роках Україна пережила епідемію дифтерії. Були спалахи і в інших країнах — наприклад, у Швеції, але там їх швидко локалізували, натомість у нашій країні дифтерія лютувала роками, - «Главком»), і днями і ночами. Бувало таке, що за тиждень мені вдавалося поспати вдома лише півночі.
Дифтерійні пацієнти помирають у свідомості - часто від зупинки серця. Зникають усі функції рухливості: хворий не може дихати, ковтати слину, розмовляти. Врятувати пацієнта може лише введення протидифтерійної сироватки, причому вона тим ефективніша, чим раніше введена. В ідеалі – впродовж 24 годин від появи перших симптомів. Діагностувати дифтерію дуже складно, бо на початковій стадії вона мало чим відрізняється від ангіни. Навіть лікарю важко визначити хворобу, а час минає… Ключовий захист – це, знову-таки, щеплення. Вакцин у нас достатньо: і для дорослих, і для дітей. Верхньої межі для віку вакцинації немає.
За останні роки ваші пацієнти почали активніше вакцинуватися?
Всі мої пацієнти вакциновані. До мене приїжджають з сусідніх районів, аби я за потреби склала індивідуальний графік щеплень.
Взагалі-то графіки щеплень в усіх країнах дуже схожі. Перша вакцинація має відбутися у 2 місяці. Якщо в цей час щепити, то реакцій не виникає жодних. Мій власний досвід полягає у тому, що діти добре переносять вакцинацію. До двох (нехай трьох чи чотирьох) місяців дитина ще захищена материнським імунітетом. З плаценти вона отримала антитіла, які її захищають, і вона дуже м’яко формує імунітет. Після шести місяців, коли вводиться прикорм, дитині стає набагато складніше формувати імунну відповідь. Тому вакцинуватися потрібно згідно з календарем щеплень.
Як часто ваші пацієнти скаржаться на побічні ефекти від вакцинації?
Багато залежить від техніки виконання. Мої пацієнти знають, що може бути якийсь невеликий дискомфорт: незначне підвищення температури чи місцева реакція – почервоніння місця уколу. Не більше.
За даними МОЗу, в Україні підвищується захворюваність на менінгококову інфекцію. Чи є вакцина, що захищає саме від штамів, що розповсюджені в Україні, і чи варто робити це щеплення?
Я однозначно рекомендую робити щеплення. Менінгококцемія – це важка форма перебігу менінгококової інфекції. У наданні медичної допомоги у цьому випадку лік іде на хвилини. Мені самій довелося екстрено консультувати педіатра, який рятував 8-місячну дитину із менінгококцемією, яку треба було терміново транспортувати у інфекційний стаціонар.
У низці країн вакцинація від менінгококових інфекцій є в календарях щеплень, причому з двох місяців. Від того штаму, який є у нас (80% випадків захворювання, серотип В), захищає вакцина «Бексеро» (Bexsero, потрібно два введення у будь-якому віці. Приміром, можна вакцинуватися у Польщі, - «Главком»), яка в Україні не зареєстрована. Разом із тим, нині з’явився феномен медичного туризму, коли громадяни не шкодують коштів і їдуть за кордон, щоб зробити щеплення і захистити себе.
В Україні зареєстрована американська чотиривалентна вакцина «Менактра» (проти менінгококової інфекції, спричиненої N.meningitidis серогруп А, С, Y і W-135. Для осіб віком від 9 місяців до 55 років, - «Главком»). Вона досить ефективна, однак купити її можна лише за власні кошти.
Кажуть, що вакцина від менінгокока дуже важко переноситься. Це так?
За моєю інформацією, вона переноситься тим краще, чим раніше зроблено щеплення: діти реагують значно краще, ніж дорослі. Я не зустрічала випадків справді тяжких реакцій. Ціна питання – життя людини, а мінімальні реакції можна зняти «парацетамолом».
Наталія Сокирчук, «Главком»