Не «таблетки від поганого настрою»: що важливо знати українцям про антидепресанти

Антидепресанти в українському публічному просторі часто стають об’єктом спрощень і крайнощів. Для одних це – майже «швидка допомога» від тривоги й емоційної втоми, для інших – небезпечна «хімія», до якої не варто торкатися без крайньої потреби. Фахівці наголошують: обидва підходи не лише неточні, а й потенційно шкідливі, особливо для людей, які насправді потребують професійної допомоги.

Четвертий рік повномасштабної війни став для багатьох українців життям у режимі хронічного стресу. Повітряні тривоги, обстріли, втрати близьких, вимушені переїзди, фінансова нестабільність і постійна невизначеність майбутнього поступово виснажують психіку навіть тих, хто раніше вважав себе стійким. За словами лікарів, у таких умовах психічне здоров’я стає не менш уразливим, ніж фізичне, але звертаються по допомогу все ще із запізненням.

У цій реальності слова «депресія» та «антидепресанти» дедалі частіше з’являються в повсякденних розмовах – разом із ними зростає і кількість міфів, страхів та небезпечних рішень, зокрема самолікування або самостійного припинення терапії. Про те, коли медикаментозна підтримка може бути виправданою, а коли – ні, і чому антидепресанти не можна зводити до «таблеток від поганого настрою», «Главкому» розповіла лікар-психіатр Надія Дутчак.

Емоційне виснаження і депресія – не одне й те саме

Як пояснила психіатриня, поганий настрій, тривога, апатія або відчуття виснаження є цілком природною реакцією на тривалі стресові обставини. У таких станах людина, навіть почуваючись пригнічено, зазвичай зберігає здатність отримувати задоволення від окремих подій, підтримувати соціальні контакти та поступово відновлюватися за умови відпочинку й підтримки.

Натомість клінічна депресія – це медичний стан, який не завжди має очевидний зовнішній тригер. За словами лікарки, вона може тривати місяцями, не «відпускати» навіть у відносно стабільних умовах і суттєво впливати на всі сфери життя – від професійної діяльності до базових фізіологічних процесів.

«Ключова різниця між поганим настроєм і депресією – не в силі переживань, а в тому, наскільки вони руйнують життя людини. Якщо порушується сон, апетит, здатність працювати й зникає відчуття сенсу – це вже не просто емоційна реакція, а підстава для медичної оцінки», – пояснила фахівчиня.

Депресія і тривожні розлади: поширене поєднання

Психіатриня звернула увагу, що в умовах війни депресивні стани часто поєднуються з тривожними розладами. Постійне очікування небезпеки, гіперзбудження, проблеми зі сном і концентрацією можуть маскувати депресію або, навпаки, створювати враження, що людина «просто нервує».

За словами лікарки, саме тому самостійно відрізнити один стан від іншого складно, а універсальні поради з соцмереж не можуть замінити професійну оцінку.

Що насправді роблять антидепресанти

За словами медикині, антидепресанти не «піднімають настрій» штучно й не змінюють характер або особистість людини. Їхнє завдання – стабілізувати порушену нейрохімічну регуляцію, яка відповідає за настрій, рівень тривоги, сон, концентрацію та здатність психіки адаптуватися до навантажень.

Лікарка пояснила, що саме хронічно змінений біохімічний фон часто заважає людині скористатися іншими формами допомоги – зокрема психотерапією. У таких випадках медикаментозна підтримка може створити базу для подальшої роботи над відновленням.

Чому не варто чекати миттєвого результату

Як розповіла Надія Дутчак, ще одна поширена помилка – очікування швидкого ефекту від антидепресантів. На відміну від знеболювальних чи заспокійливих засобів, ці препарати працюють поступово, і клінічний ефект зазвичай формується протягом кількох тижнів.

«Антидепресанти не діють як знеболювальні. Мозку потрібен час, щоб перебудувати нейронні зв’язки, і це нормальний фізіологічний процес», – зазначила лікарка.

Ризики самолікування і самовільної відміни

Окрему небезпеку, за словами лікаря, становить самолікування – як самостійний початок прийому антидепресантів, так і їх різке скасування без консультації з фахівцем. Неправильний підбір препарату або дози може не лише не дати результату, а й погіршити стан.

Психіатриня підкреслила, що навіть негативний досвід лікування в минулому не означає, що медикаментозна терапія «не працює взагалі» – часто проблема полягає у неправильній схемі або відсутності супроводу.

Позиція фахівців: не панацея і не ворог

Антидепресанти, наголошує лікарка, не є універсальним рішенням і не замінюють ані психотерапію, ані підтримку близьких. Це один з інструментів сучасної медицини, який застосовується за чіткими показаннями та під контролем спеціаліста.

У клінічній практиці, зазначила психіатриня, найкращі результати часто дає поєднання медикаментозного лікування з психотерапією, а інколи достатньо лише психотерапевтичної роботи без препаратів. Вибір тактики завжди індивідуальний і залежить від стану конкретної людини.

Замість висновку

Отже, антидепресанти не лікують «поганий настрій» і не є універсальною відповіддю на втому від війни. Вони допомагають тоді, коли порушується здатність психіки нормально функціонувати. 

Чим точніше, спокійніше й відповідальніше мас-медіа говоритимуть про це, тим більше людей зможуть вчасно звернутися по допомогу – без страху, міфів і стигми, наголосила лікарка.

Нагадаємо, британські лікарі з Національної служби здоров’я (NHS) заявили, що надмірне використання чат-ботів, зокрема ChatGPT, може сприяти розвитку або загостренню психічних розладів, зокрема психозу.