Драма Куп’янська. Половина міста досі під росіянами, ключові керівники – зрадники

Зранку 10 вересня стало відомо про те, що Збройні сили зайшли до Куп’янська і встановили у центрі міста прапор України. Разом із звільненим ході контрнаступу на Харківщині Ізюмом, Куп’янськ – друге стратегічно важливе місто. Через нього проходить важлива залізнична гілка, а також автодороги, якими окупанти постачали собі паливо і зброю у цій частині фронту.

Російські війська в результаті стрімкого вторгнення в Україну дісталися Куп’янська вже на третій день війни. Окупанти увійшли до центру громади практично без збройного опору. 27 лютого міський голова Геннадій Мацегора провів переговори з загарбниками. Пояснив це тим, що в іншому разі місто могли штурмувати. Заявив, що перебування російських військ ніяк не вплине на звичайне життя громади, було домовлено, що місцева поліція… супроводжуватиме колони ворожої техніки. Згода на співпрацю з окупантами спричинила протести з боку патріотично налаштованих громадян, а українська влада порушила кримінальну справу проти Мацегори за статтями зазіхання на територіальну цілісність і держзраду.

Окрім Геннадія Мацегори на зустрічі з окупантами був і голова Куп’янської райдержадмінстрації Валерій Любота. За його словами, він пішов на зустріч, аби послухати, про що домовлятиметься міський голова, а пізніше записав відео про те, що за відсутності провокацій окупаційні війська не чіпатимуть мирних мешканців. Пізніше Любота перепросив за свої слова. Мовляв, заяву він зробив під дулом пістолета від невідомої особи в масці, яка сіла до нього в машину. Надалі чиновник записав кілька відео, на яких закликав підтримувати Збройні сили України в тому числі фінансово, що він сам і зробив. Востаннє відео на своїй сторінці у Facebook Люботи розмістив 1 березня. Після цього зв’язок із чиновником зник. Сином Валерія Люботи є народний депутат від «Слуги народу» Дмитро Любота. Він повідомив «Главкому», що батько зник безвісти у березні і до цього часу жодної інформації про його долю немає.

Усього Куп’янська громада об’єднує 15 населених пунктів, в яких до повномасштабної війни проживали близько 100 тис. людей, у центрі громади, місті Куп’янськ, близько 30 тис. людей. Нині українські війська звільнили частину міста, яка знаходиться на правому березі річки Оскіл. Іншу половину досі контролює ворог, який після приходу українців почав інтенсивно обстрілювати правобережну частину Куп’янська.

Нині склалася така ситуація, що навіть поза Куп’янськом у величезній громаді, частина якої продовжує перебувати під окупацією, не залишилося легітимно обраної місцевої влади.

Після зникнення Люботи районну військову адміністрацію очолив його заступник Андрій Канашевич. Він нині працює поза Куп’янськом через небезпеку обстрілів, але перебуває на території району.

В інтерв’ю «Главкому» Андрій Канашевич розповів про те, яким побачив Куп’янськ після звільнення його частини, описав реакцію місцевих мешканців на прихід української армії, та пояснив, чому місцеві почали евакуюватися лише тепер.

Пане Андрію, коли ви заїхали до Куп’янська, яку картину ви побачили?

Декілька днів тому ми заїхали до Куп’янська, до районної адміністрації, подивилися на місця, які організувала для себе окупаційна влада. Після цього одразу виїхали, оскільки там був дуже великий ризик артобстрілу. Тому ми, адміністрація, зараз не перебуваємо у Куп’янську, працюємо з іншого місця у Куп’янському районі. Сам Куп’янськ перебуває під інтенсивними артобстрілами. Людей на вулицях немає, вони ховаються по підвалах. Все це жахливо.

Що кажуть самі мешканці, мали можливість з ними поспілкуватися?

Люди плакали і обіймалися. На вулиці дуже мало людей було. Ми проїхали по центру міста і не зустріли жодної людини.

Яку частину Куп’янська контролює українська армія? Чи контролює лівий берег ріки Оскіл?

У мене немає точної інформації щодо поточної ситуації. Знаю лише те, що ми точно стоїмо на позиціях з правого берега річки Оскіл. Сподіваюся, на іншому березі річки скоро також будуть наші хлопці.

У Куп’янській громаді 15 населених пунктів. Де найскладніша ситуація?

Найскладніше у самому Куп’янську, а також у населених пунктах, які розташовуються вздовж берега річки Оскіл. Якщо говорити про Куп’янський район, то це насамперед Сенькове, Осиново. По цих місцях працює ворожа артилерія. 

Скільки в місті залишалося людей в окупації?

Точної цифри у нас немає. Це місто для окупантів було глибоко в тилу. У ньому було більш-менш спокійно, тому до останнього моменту люди не дуже і виїжджали. До повномасштабної війни у місті проживало близько 30 тис. людей. За нашими підрахунками половина з них точно залишалися, не виїжджали.  

Де зараз мер-втікач Геннадій Мацегора?

Це невідомо.

Чи відомо, де нині перебуває голова районної адміністрації Валерій Любота?

Так само мені невідомо, де він.

Пригадайте кінець лютого - початок березня. Якими були настрої в місті, адже буквально через кілька днів після початку вторгнення російські війська захопили Куп’янськ, практично не було збройного опору?

Настрої були дуже негативні по відношенню до окупантів. Була достатньо велика кількість проукраїнських людей, які виходили на мітинги, всі бачили ці відео протестів у соцмережах. Тобто люди не вітали прохід ворожої техніки до міста. 

«Є випадки убивств і катувань»

І Геннадій Мацегора, і Валерій Любота вели з окупантами перемовини. Про що саме домовлялися і як ви відреагували, коли дізналися про такі переговори?

Я не був присутній під час тих переговорів, тому не можу сказати. Для мене сам факт таких перемовин був ударом нижче пояса. Як таке може бути?

Ви запитували і міського голову, і голову райдержадміністрації про те, для чого вони пішли на переговори? На вас окупаційна влада виходила?

Ні, спілкування з ними після цього у мене не було. Річ у тому, що 24 лютого, як тільки з’явилася загроза окупації, я відпрацював деякі питання по роботі і виїхав з міста. Тобто не чекав поки вони прийдуть, щоби з ними спілкуватися.

У Куп’янську немає міського голови, немає в.о. обов’язків, хто зараз є легітимною владою у громаді?

Місто сьогодні перебуває під артобстрілами. Нормальне функціонування влади, якихось владних структур неможливе. У місті перебувають Збройні сили України. Як тільки з’явиться можливість зайти і безпечно працювати, зайдуть усі структури, які мають там бути. Тоді налагоджуватимемо нормальне життя у Куп’янську.

А чи маєте контакти з представниками легітимної влади у місті, чи залишилися там такі?

Якщо Мацегора і всі його заступники пішли співпрацювати з окупантами, працівники міської ради здебільшого також пішли на співпрацю з окупантами. Я не впевнений, що тут є міська влада.

Депутат міськради Куп’янська Вадим Крохмаль раніше повідомив, що частина місцевих депутатів дійсно пристали на заклик Мацегори піти на співпрацю з окупантами. Як багато таких депутатів і де вони зараз?

На жаль, дуже велика кількість депутатів Куп’янської міської ради залишилися на окупованій території, певна кількість з них пішла на співпрацю з ворогом. За моєю інформацією, цих людей у Куп’янській громаді зараз немає, вони всі повиїжджали у бік Росії.

Тобто більшість місцевих чиновників і політиків – зрадники?

Якщо говорити про керівний склад (громади), то виявляється, що так.

Думаю, що те, що сталося буде гарним уроком для усіх куп’янчан, для усіх нас щодо того як відповідально потрібно ставитися до виборів.

Як окупаційна влада поводилася з місцевими мешканцями?

Ми знаємо певні місця у місті (мені особисто відомо про два), де окупанти катували людей. Але думаю, що коли правоохоронці збиратимуть свідчення у місцевих мешканців, ми дізнаємося набагато більше таких прикладів. У нас главу Дворічанської територіальної громади Галину Турбабу декілька разів хапали окупанти. Вона двічі відсиділа у Куп’янську в тюрмі. Вперше понад 30 днів, і вдруге понад 50 днів.

Скільки загинуло людей у Куп’янській громаді, скільки зникли безвісти?

Поки точно невідомо, збираємо інформацію. Нам потрібно зайти у місто, розпочати роботу і тоді будемо в змозі більш-менш чітко розуміти ситуацію. Так, є деякі приклади, коли нам повідомляють про зникнення депутата Куп’янської міськради, зникнення людей. Але це все інформація зі слів людей, які перебували в окупації. Семеро людей мені розповіли випадки про зниклих безвісти, що десь когось схопили. Цю інформацію потрібно перевіряти, щоби говорити про кількість.

«Чотири дні тому Куп’янськ був цілим, а зараз руйнується»

Якими будуть ваші перші кроки після того, як щонайменше половина міста повернулася під контроль України?

По-перше, робимо аналіз стану критичної інфраструктури. У нас на носі опалювальний сезон. Зараз багато будинків розбиті. Подивимося, що потребує термінового відновлення. По-друге – гуманітарні питання. Потрібно завозити продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти, аби забезпечити людей хоча б на перший час, поки не почне усе в місті працювати. Потрібно буде зрозуміти, яка ситуація з комунальними підприємствами, підтримати те, що залишилося цілим.

Чотири дні тому, коли я заїхав у місто, воно було цілим. Але останніми днями тривають постійні артобстріли. Ситуація погіршується з кожним днем. Ті люди, які виїжджають з Куп’янська показують на відео те, що відбувається у місті, тобто що і де зруйновано і наскільки.

Оскільки приходять холоди, то потрібно думати про забезпечення теплим одягом, їжею. Є проблеми з електропостачанням, потрібно відновити електромережі.

Сподіваюся, що окупанти будуть відкинуті від річки Оскіл, ризики обстрілів Куп’янська будуть нівельовані.

Зараз люди масово виїжджають. От буквально зараз я дивлюся у вікно і бачу цих людей. Цей рух почався як тільки пішли інтенсивні обстріли російських військ.

У місті проблеми з електрикою, немає зв’язку. Яким чином люди дізнаються про можливість виїзду?

Я би на цьому не акцентував увагу, адже певні справи не потребують розголосу. Ми допомагаємо, є волонтерські організації, долучені до цього процесу. У нас була евакуація із селища Печеніги. Особливість у тому, що там були нечасті обстріли. А Куп’янськ зараз під постійним обстрілом. В нашому випадку тут ми не можемо відкрито оголошувати, де точка збору через небезпеку обстрілів. Цю роботу ми робимо тихо. Повірте, є можливості повідомляти людям про евакуацію.

Михайло Глуховський, «Главком»