Епічна битва за Харківщину: хронологія і наслідки

Успішний наступ Збройних сил на Харківському напрямку і звільнення більшої частини області від окупантів викликали ейфорію в українському суспільстві та істерику у російському.

Як повідомила заступниця міністра оборони України Ганна Маляр, ЗСУ звільнили на Харківщині вже 3,8 тис. кв. км, а кількість деокупованих населених пунктів сягнула 300. На окремих ділянках фронту українські захисники вийшли до державного кордону з Росією.

Але за цим безперечним успіхом постає питання – що далі?

Російське Міноборони у своєму фірмовому стилі відрапортувало, що насправді все так і планувалося: мовляв, це не панічна втеча, а хитрий план із виманювання української армії на більш зручні позиції для атаки на неї. Але звучало це непереконливо навіть для внутрішнього споживача. Тим більше, що про «героїчний відступ», який був названий «перегрупуванням», пересічному росіянину повідомили після дводенної паузи. Про те, що для Кремля успіхи української армії стали неприємним сюрпризом, свідчать і істеричні обстріли 11 вересня ключової інфраструктури України: деякі області (зокрема, Харківська, звідки вигнали окупантів) лишилися без світла та води.

Змінилася і тональність повідомлень російських пропагандистів. Наприклад, головна редакторка кремлівського рупора RT Маргарита Симоньян, яка раніше запевняла, що всю Україну можна завоювати за два дні, а потім журилася, що «нацистів» виявилося більше, ніж очікувалося, зараз закликає наші народи забути старі дрібні образи та разом співати пісні. Хоча її миролюбності вистачило ненадовго. Більш того, на федеральних каналах почали відкрито ставити питання, чи справді все йде за планом, адже «блискавична спецоперація» триває вже двісті днів, та відкрито казати, що Путіна хтось з його оточення підставив цією авантюрою.

Звісно, швидкий контрнаступ на Херсонщині і Харківщині не варто вважати таким, що призведе до закінчення війни у найближчому майбутньому. Але те, що Україна стала відвойовувати свої території, а не втрачати, є дуже важливим психологічним рубіконом. Якщо раніше окупанти брали українських військових у «котли», то зараз вже вони самі залишили позиції, аби у такий «котел» не потрапити.

Як ЗСУ відвойовували Харківщину

8 вересня українські війська увійшли у Балаклію – місто на Харківщині, яке перебувало під окупацією з 2 березня. Пізніше з’явилися відео, на яких над містом замайоріли українські прапори.  

Операцією зі звільнення Харківщини керує командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Олександр Сирський, який організовував і оборону Києва.

Генерал Олександр Сирський, відігнавши ворогів від Києва, зараз опікується звільненням Харківщини

фото: Міністерство оборони

У російських пабліках до останнього стверджували, що Балаклія під контролем. А вже скоро так же затято стали переконувати, що втрата Балаклії нічого не змінює.

Настрої «визволітелів» погіршувалися щохвилини.

Глава Чечні Рамзан Кадиров від новин з України  був шокований настільки, що вдався до прямої критики російського військового командування і забажав від нього роз’яснень. Те, що російські війська полишили міста та села Харківщини він назвав «офігенною ситуацією».

10 вересня ЗСУ увійшли у Куп’янськ, але повністю ще не контролюють місто, розділене річкою Оскіл. Окупанти обстрілюють звільнену частину з лівого берега, на якому окопалися.

Про те, що справи у окупантів на Харківщині кепські, відомо не тільки з проросійських каналів, а й з панічних заяв колаборантів. Так «голова Військово-цивільної адміністрації Харківської області» Віталій Ганчев закликав мешканців окупованих територій евакуюватися «задля збереження життя».

ЗСУ звільнили більшу частину Куп’янська

фото з відкритих джерел

Росіяни офіційно зафіксували нову лінію розмежування, підтвердивши свій відхід з позицій, з яких вони збиралися остаточно «звільняти» Донецьку область.

Росіяни «перегрупувалися» і засіли на лівому березі річки Оскіл

джерело: Міноборони РФ

Відомо також про звільнення інших ключових населених пунктів – Ізюма, Вовчанська, Великого Бурлука, Козачої Лопані. Мережею ширяться відео з покинутою технікою, боєприпасами та продовольчими складами ворога.

Стратегічна важливість звільнених міст

Ізюм розташований на стратегічній автотрасі М-03 (E-40), що з'єднує Харків зі Слов'янськом Донецької області. Контроль над цією транспортною артерією є критично важливим, бо цей плацдарм окупанти розраховували використати для наступу на Донбас з півночі. Втративши Ізюм, росіяни будуть змушені, м’яко кажучи, скорегувати свої плани щодо «звільнення Донбасу».

Куп'янськ – великий залізничний вузол, який окупанти використовували для перекидання техніки та живої сили. Після того як українська армія зайшла у Куп’янськ, росіяни перенесли свою «адміністрацію» до Вовчанська. А після втрати Вовчанська депутат від «єдиноросів» оголосив, що адміністрацію буде тимчасово перенесено до російського Бєлгорода з філіалами у… Якутську та Владивостоці. Прозорий натяк на те, що може очікувати мешканців окупованих територій, які хочуть евакуюватися до Росії?

Тим часом окупанти заявили, що вивозять своїх «волонтерів» з Харківської області, аби вони допомагали тим, хто тікає у Росію на фоні наступу ЗСУ. Російська пропаганда розганяє тези, що Вівчанськ та Козачу Лопань взяла не українська армія, а військовослужбовці з країн НАТО.

Символічно, що панічний відступ російської армії з Харківщини відбувався на фоні святкування Дня Москви, на якому головнокомандувач Путін відкрив, за його словами, найбільше у Європі колесо огляду «Сонце Москви». Цей «бенкет під час чуми» обурив багатьох росіян (до речі, більшість пропагандистських ресурсів РФ з початком контрнаступу на Харківщині закрили коментарі). Символічно і те, що «Сонце Москви» через день після відкриття зламалося і більше не запускається.

Поки російська армія тікала з фронту, Путін святкував День Москви

фото з відкритих джерел

Під час «перегрупування» росіяни залишили купу особистих речей та військової техніки у цілком придатному стані.

Окупанти, відступаючи, кинули купу воєнної техніки

фото з відкритих джерел

Що далі

У звіті американського Інституту вивчення війни йдеться про те, що Україна переломила хід війни на свою користь, а повернення стратегічно важливого з точки зору логістики Ізюму поклало край перспективі захоплення Росією всієї Донецької області. Але при цьому в інституті визнають, що навряд чи цей успішний контрнаступ дозволить завершити війну.

Британська розвідка повідомила, що ЗСУ на Харківщині розбили Першу гвардійську танкову армію Росії, яку готували для «протидії» НАТО, захисту Москви і яка була одним із елітних, найбільш боєздатних підрозділів РФ.

The Washington Post випустило матеріал про те, як росіяни тікали від української армії на велосипедах, перевдягнувшись цивільними.

Видання Forbes підрахувало, що лише за три дні контрнаступу Росія втратила техніки на загальну суму $673 млн.

Проросійські блогери розповідають, що на хвилі успіху ЗСУ почнуть заходити на окуповані Росією території Донецької області і навіть можуть пробитися до узбережжя Азовського моря.

Триває контрнаступ української армії і на херсонському напрямку. «Щоби утримати позиції у Херсонській області, окупанти підвезли «свіжих» солдат з території РФ. Втім, поповнення категорично відмовляється брати участь у наступальних бойових діях», – кажуть в українській розвідці.  

Відомо також, що росіяни втекли зі Сватового Луганської області, українські війська увійшли у Святогірськ на Донеччині. Тривають бої за Лиман, звільнення якого відкриває шлях до подальшого витіснення російських військ з Луганщини. Гауляйтери повідомляють, що ЗСУ готують великий наступ, аби витіснити окупантів і з Запорізької АЕС.

Українські війська вже у Святогірську. Нацгвардієць Віталій Марків опублікував фото на в'їзді до міста

фото з відкритих джерел

Швидкий і дуже успішний контрнаступ на Харківському напрямку відкриває українським військам шляхи для подальшого маневру і навпаки, суттєво зменшує можливості російської армії, яка відступає, погрожуючи «повернутися».

Секретар РНБО Олексій Данілов навіть пригрозив, що ЗСУ зупиняться лише там, де будуть закінчуватися їхні інтереси і там, де почнеться кінець «російської недоімперії». Міністр оборони Олексій Резніков заявляє, що не існує варіантів повернення на лінію розмежування станом на 23 лютого, бо Україна звільнятиме всі свої кордони станом на 1991 рік. Але при цьому він застеріг від святкування перемоги вже зараз, бо звільнені території ще треба захистити. Президент Зеленський вважає, що ця зима стане переломною та призведе до швидкої деокупації України.

Павло Вуєць, «Главком»