Як «Вагнер» утилізує російських зеків в Україні. Свідчення полонених: ексклюзивне відео

Умови в українському полоні для «вагнерівців» набагато кращі, ніж російські колонії та «передок» – часто до бойових позицій нові найманці не встигають дійти, їх одразу вбивають. Про це «Главкому» розповіли полонені «вагнерівці», які утримуються в одній з колоній суворого режиму в Дніпрі.

Окупанту Руслану Карімову 42 роки. Він належить до другої хвилі зеків, яких почали вербувати у ПВК «Вагнер»: до того відбував покарання у Челябінську, як розповів, за придбання і вживання наркотиків. Агітатори «Вагнера» заохотили його підписати контракт на півроку тим, що обіцяли повне помилування: у Карімова ВІЛ 4-го ступеню, тому він переконаний, що проживе лише наступні чотири роки. А сидіти йому залишалось десять. 

«Привезли 10 січня, а 11 лютого потрапив у полон. До позиції я не дійшов. Почали обстріл гранатометами, все в розсипну, добу під гранатометом намагався виповзти, внаслідок вогнепальне в руку і полон», – каже окупант.

Карімов стверджує, що після закінчення піврічного контракту з ПВК «Вагнер», він мав стати повністю вільним та повернутися до цивільного життя. Проте тих, хто зміг закінчити контракт, він ще ніколи не зустрічав.

«Про «Вагнер» чув з чуток. Нам одразу пояснили, що вбивство цивільних, мародерство, зґвалтування обнулюють (відразу розстріл). Я чув, що були штурми, коли вони брали полонених та вбивали їх. Але я до позиції навіть не дійшов. П'ять днів було розподілу, потім відправили в ніч. Спочатку потрапили під обстріл снайперів, одного затрьохсотило, провідник відмовився вести далі. Повернулися назад, повів інший провідник, потрапили під гранатомети», – каже Карімов.

Карімов не знає, чи заплатили обіцяні 100 тис. рублів його донькам, адже останній раз зв'язувався з ними у січні. Стверджує, що гнався не за грошими, а за свободою. Проте зізнався, що якби знав, що його одразу поведуть на штурм, залишився б на зоні. Свого командира він так і не бачив. 

Іншого окупанта, з яким спілкувався «Главком», звати Шингіз Сібієв. Йому 25 років: він приїхав до Росії із Казахстану, вбив знайомого під час сварки та потрапив у російську колонію сурового режиму. 

«Два роки відсидів, після чого приїхав до ПВК «Вагнер». Агітували, що їхати на територію України, півроку відвоювати, відслужити, так би мовити, довідку про помилування та зарплату – сто тисяч бойових та сто – зарплату, коротше», – каже Сібієв.

Агітатори «Вагнера» переконували зеків, що Україна воює з Росією, тому потрібні нові люди. Розповіли, що 50% повертаються, 15% – двохсоті та 35% – трьохсоті. Хтось погодився, підійшли, підписалися, пройшла співбесіда. Тоді з колонії взяли 200 людей. Перевели на полегшені умови в окремий барак, щоби з зеками не перетиналися. З установи виїхало чоловік сто. Дехто відмовився, хтось не підійшов, кому не було ще 22 роки, або батьки почали бунтувати.

«Нас переодягли та завантажили в автобуси. Їхали години 3-4. Привезли, як нам сказали, до перевалкового пункту «Дружба». Вивантажили, погодували та почали видавати позивні, номери жетонів, автомати, ріжки, штик-ножі. Після чого ми підписали контракт із ПВК «Вагнер», – розповів окупант.

Три тижні нових найманців тренували на окупованій території Луганської області. 

«Потім прийшли списки, що ми їдемо до Донецької області до села Яківлівка під Соледаром. Там ми зайняли позиції та тримали оборону. Так само працювала артилерія. Потім нас відправили наче на нашу позицію, проте це був штурм. Усі там залягли і супровідник побіг, подивитись обстановку. 20-30 хвилин його не було, і я як старший групи пішов подивитися, на мене почали стріляти, кинули гранату, приглушило. Коли прийшов до тями, вже був в українських солдатів у полоні, на мені вже не було ні бронежилета, ні автомата. Зі мною захопили ще одного», – додав Шингіз Сібієв.

Шингіз не знає, скільки найманців загинуло, проте бачив, як окупанти приїжджали на позиції та помирали до того, як закінчиться день. Так як найманець є громадянином Казахстану, зараз на території України за найманство його судитимуть, а потім обміняють на територію Росії.

Полонені розповіли, що за два тижні до того, як мають приїхати «агітатори» від «Вагнера», на російській зоні погіршуються умови утримання: закривають кафе та магазини, уже нічого не можна купити за свої кошти, годують картоплею, призначеною для годівлі оленів, і дають рибу типу тюльки, яка дуже смердить і яку неможливо їсти. Саме це змушує зеків захотіти підписати контракт. Проте після того, як вербування закінчується, усе знову стає нормальним – до наступного вербування.

Нагадаємо, що два колишніх ув’язнених, яких завербували у ПВК «Вагнер», розповіли моторошні подробиці розстрілу понад 20 українських дітей і підлітків. 

Раніше «Главком» повідомляв, що відбувається у «вагнерівському» полоні з українськими військовослужбовцями та цивільними.