Україна: п’ять уроків за три місяці війни. Що пише світова преса

Світова преса активно висвітлює війну в Україні. Які саме теми та перших шпальтах газет були 24 травня, проаналізував член Ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси, медіа-експерт Сергій Чернявський.

Financial Times: «Продаж «Челсі» готовий до затвердження після того, як Абрамович згодиться з «червоними лініями». Очікується, що продаж Романом Абрамовичем футбольного клубу «Челсі» за 4,25 мільярда фунтів стерлінгів консорціуму, очолюваному американським фінансистом Тоддом Болі, буде підписано британськими міністрами після тижнів напружених переговорів.

Але британські чиновники заявили, що угода ще не отримала зелене світло ні Європейської комісії, ні португальського уряду: Абрамович є громадянином Португалії.

Британські чиновники, близькі до переговорів, заявили, що угода ще має «головні перешкоди, які потрібно подолати», але Абрамович згодився з «червоними лініями» міністрів щодо продажу і що вони очікують, що вона буде схвалена в Лондоні в одну ніч.

Головним питанням було наполягання Британії на тому, що ні Абрамович, російський олігарх, який потрапив під санкції, ні люди, пов’язані з ним, не отримають вигоди від продажу.

Генрі Кіссінджер заявив, що Україна повинна поступитися територією Росії, щоб припинити війну, і попередив Захід, що принизлива поразка Росії може призвести до ширшої дестабілізації. Легендарний державний діяч, якому зараз 98 років, зробив це в понеділок на конференції на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, повідомляє The Daily Telegraph.

«Переговори повинні розпочатися в найближчі два місяці, перш ніж це спричинить потрясіння і напруженість, яку буде нелегко подолати. В ідеалі лінією розмежування має стати повернення до попереднього статус-кво», – сказав Кіссінджер.

«Проведення війни за межами цієї точки буде стосуватися не свободи України, а нової війни проти самої Росії».

Status quo означає «як усе було раніше». У коментарях Кіссінджера йдеться про те, що Україна має прийняти мирну угоду про відновлення ситуації до 24 лютого, коли Росія формально контролювала півострів Крим і неформально – частину території на сході України.

Європа

Австрія. Der Standard. «Зеленський закликав до «максимальних» санкцій проти Москви». Контраст у Давосі навряд чи міг бути більшим: на Всесвітньому економічному форумі цього року учасники у ділових костюмах заворожено слухали президента України Володимира Зеленського. Як завжди в камуфляжі, він звернувся до їхньої совісті за допомогою відеозв'язку. Зеленський закликав до «максимальних» санкцій проти Росії та збільшення постачання зброї для своєї країни. Цьому в Давосі аплодували стоячи

Іспанія. ARA: «Україна: п’ять уроків за три місяці війни». Коли 24 лютого Кремль розпочав вторгнення в Україну, усі ставки були на його користь. Військова перевага та досвід режиму Володимира Путіна у гібридних війнах змушували багатьох аналітиків передрікати швидку перемогу Росії.

Але через три місяці військові завоювання окупанта дуже обмежені, а мета тотального вторгнення тепер здається недосяжною для Москви.

Те, що відбулося за ці дев’яносто днів, буде предметом військових підручників та історичних студій, але сьогодні аналітики та верховні командири вже засвоюють деякі уроки.

Москва виділила для окупації країни 160 тис. чоловік. Україна має 145 тис. активних солдатів плюс близько 240 тис. резервістів (у складі так званих Сил територіальної оборони). Росія не передбачала українського резерву, і саме швидка мобілізація останнього запобігла падінню Києва, тоді як основна частина регулярних військ була розміщена на Донбасі.

Крім цифр, є ще один фактор – мотивація. Існує також різниця в бойовому досвіді: за останні вісім років війни на Донбасі більшість українських резервістів пройшли через реальні воєнні ситуації, а російські війська за межами військових маневрів – які часто є скоріше демонстрацією сили, ніж фактичною підготовкою – були менш схильні до бою. Росія була ключем до виживання режиму Башара Асада в Сирії, але ця війна, хоча вона служила лабораторією військової промисловості Кремля, залучала лише авіацію та деякі спеціальні підрозділи, а не масове розгортання солдатів на місцях.

Отже, диспропорція сил полягає не стільки в людському, скільки в матеріальному, в арсеналі. Україна має менше літаків, менше танків, менше ракет і менше військових кораблів, ніж Росія. І тому при кожній нагоді, яка трапляється, президент України Володимир Зеленський просить зброю, зброю і ще більше зброї.

Глобальна гонка озброєнь останніми роками зосереджена на все більш складній зброї, але війна в Україні вже показала, що звичайні наземні бої залишаються важливими. І, незважаючи на диспропорцію сил, Україна поки що отримала зброю від Європи та США, яка не дозволяє їй виграти війну, але дозволяє продовжувати опір.

У війні тил може бути таким же важливим, як і фронт, і ми бачимо справжні катастрофи для російської армії просто через помилки в потоках поставок. При першому плані проведення бліцкригу здається, що російська армія прикривала тил призовниками або менш досвідченими частинами. Конвої з постачанням були погано захищені і ставали легкою мішенню, коли застрягали в багнюці або зупинялися через брак палива чи боєприпасів.

Іншою серйозною проблемою для Росії була негнучкість високоцентралізованої системи управління. Путін систематично заважає талановитим генералам діяти розумно на полі бою.

Війна також розгортається у сфері комунікації та пропаганди, і український президент Володимир Зеленський є експертом у цьому. Одне з найбільш чутливих питань – це повідомлення про втрат у самих лавах. У Москві їх розкриття є синонімом зради. Але й з української сторони прозорості не набагато більше. Лише цієї неділі Зеленський визнав, що щодня в боях за Донбас гине від 50 до 100 українських військових.

Нагадаємо, Зеленський поговорив із головою Євроради: йшлося про санкції проти РФ.