Чому «пішли» Авакова і де він опиниться?

Середина літа почала нагадувати традиційно активну політичну осінь. Зазвичай великі відставки стаються уже ближче до нового політичного сезону. Але відставка міністра внутрішніх справ Авакова та чутки про подальші урядові зміни дають чіткий сигнал політичній еліті: ще занадто рано думати про курорти…

На суботу, 17 липня, президент Володимир Зеленський збирає свою фракцію, аби переконати її проголосувати за нових політичних призначенців в уряді. Натомість постанова про звільнення міністра Арсена Авакова голосуватиметься уже в цей четвер, тобто, без обговорення із Зеленським.

Зрештою, ще на своїй підсумковій конференції, президент послав чіткий сигнал міністру, продемонструвавши переписку із однією з підозрюваних у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета – Яною Дугарь.

Як відомо, 12 грудня 2019 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про затримання фігурантів цієї резонансної справи. Підозри у ніби скоєному вбивствві журналіста отримали лікар і волонтер Юлія Кузьменко, медсестра парашутно-десантного батальйону Яна Дугарь та ветеран АТО Андрій Антоненко. Всі вони були доставлені до СІЗО. Оголошення про затримання відбувалося публічно, у присутності президента Зеленського, що нададо справі додаткової політичної ваги.

Враховуючи, що на своїй посаді Зеленський перебував лічені місяці, очевидно, йому дуже кортіло бути причетним до розв’язання справи, яку не змогли розслідувати за його попередника. Це бажання продемонструвати «швидкий результат», підкупило, і лише зараз президент зрозумів, що потрапив у пастку. А його спічі стали не такі однозначними. «Доказів стовідсоткових ще немає, винні вони, чи ні», - заявив Зеленський уже в травні 2021 року.

«Думаю після звільнення Авакова, протягом пари місяців ця справа розсиплеться у суді. Там і раніше не було жодних доказів, а тепер, коли основний бенефіціар цієї фальсифікації звільняється з Кабміну, у сторони обвинувачення тим більше немає жодних шансів», – переконаний волонтер Роман Сініцін, який від самого початку підтримував Антоненка, Дугарь і Кузьменко і заявляв про компіляцію цієї справи.

Дві політичні версії і одна – геополітична

Разом з тим, в кулуарах вже давно ходили розмови, що Зеленський прив’язує це конкретне розслідування до питання про доцільність перебування Арсена Авакова на посаді міністра внутрішніх справ. І після останньої пресконференції президента ці чутки тільки посилились. Навіть розглядався сценарій, згідно з яким Авакова переміщають до РНБОУ, а Олексій Данілов, який працює секретарем цього органу, займе пост міністра. Втім, в оточенні самого міністра в таку «рокіровку» вже не вірять. «Думаю, зараз це нереально», - зазначає джерело.

Дещо іншу версію в коментарях «Главкому» пропонує політолог Андрій Золотарьов. «Ще тиждень тому оточення президента було розділене на два табори. У першому вважали, що Авакова треба позбавитися, бо він надто впливовий, від нього є певна залежність, а від залежності люди намагаються позбавитися. – каже Золотарьов. – Представники другого табору вважали, що Арсен Борисович – одна з точок опори влади, і позбавлятися його не потрібно. Яка подія переломила хребет верблюда – можна лише здогадуватися. Можливо, це поїздка президента до Берліна і розуміння того, що виконання Мінських угод таки «дожмуть», а Арсен Борисович не з тих, хто вважає ці домовленості благом для України. Можливо, відбулося щось інше, що зіграло не на користь позицій Авакова».

«Наскільки я розумію, Андрію Єрмаку (главі офісу президента – «Главком») вдалося переконати Володимира Зеленського у потребі відставити міністра, який не є на 100% представником найближчого оточення Зеленського. Особливо в розрізі того, що планується дострокова президентська кампанія», – озвучує ще одну версію народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин.

За його словами, тут головний мотив – контроль за гіпотетичним виборчим процесом: «Можливості посади керівника Міністерства внутрішніх справ у забезпеченні контрольованості виборчого процесу доведено щонайменше на останніх двох виборах. Негативні випадки (дій поліції) ми могли бачити на окрузі №87 зовсім нещодавно у Надвірній (мажоритарний виборчий округ на Івано-Франківщині, у якому переможцем виборів було оголошено Василя Вірастюка)».

Також політичну версію не відкидає і народний депутат від «Батьківщини» Сергій Соболєв. Але в контексті того, що Аваков міг би складати конкуренцію Зеленському на наступних президентських виборах. А тому Офіс президента взагалі займається «загальною зачисткою»: «У нас завжди відбувається тиск на будь-кого, як тільки з’являється політичний конкурент. Подивіться, що витворяють з Кличком в Києві! Думаю, така ж сама історія і тут».

Ризики Банкової

Власні ризики щодо відставки Авакова Банкова розуміє прекрасно. Враховуючи силу, яку міністр внутрішніх справ здобув за останні сім років перебування на посаді, враз перетворити його у ворога, а, можливо, і в опонента на виборах, у Зеленського не хотіли б. А тому розглядалися різні маневри. Аж до сьогодні. За твердженнями деяких джерел, Аваков написав заяву після зустрічі з президентом.

Відповіді, що врешті-решт стало останньої краплею, немає. Як ще, до речі, немає стовідсоткової гарантії, що парламент дасть необхідні голоси за його відставку.

Лакмусовий папірць – це те, кого в Офісі президента планують поставити на цю міністерську посаду (ні у кого немає ж сумнівів, що саме Банкова визначає, хто буде міністрами?). Саме виходячи з цього, можна зробити висновок, якою буде траекторія політичної кар’єри міністра МВС – уверх, чи донизу.

«Попередньо головним кандидатом замість Авакова був Олег Татаров, заступник Андрія Єрмака, людина, яка курує правоохоронні реформи в Офісі президента. Але через токсичність, яка створена навколо імені Татарова, від цієї ідеї відмовились», – коментує можливі нові призначення народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин.

Кандидатуру Татарова Офіс президента дійсно навіть не ризикнув озвучувати. Як уже відомо, Володимир Зеленський запропонував своїй фракції підтримати на посаду глави МВС Дениса Монастирського – голову профільного правоохоронного комітету Верховної Ради. Це знакове подання. Оскільки Монастирського називають близьким до Арсена Авакова, а це означає, що великих кадрових потрясінь у міністерстві найближчим часом можна не очікувати. Звільнене місце Монастирського буде зайняте Олександром Бакумовим.

«МВС – дуже стійка і неповоротка система. Я чудово памятаю, що у 2004-му міністр Юрій Кравченко наклав на себе руки, а його люди ще лишались у системі аж до відставки Юрія Луценка. Я певен, що у Авакова в руках залишаться важелі впливу на ситуацію, – підсумовує політолог Андрій Золотарьов. – А як далі поводитиметься Арсен Борисович – можна тільки припускати».

В політичному середовищі дійсно активно обговорюють кілька можливих сценаріїв майбутнього для самого Авакова. «Політичне майбутнє? На мою думку, тут є варіанти. Судячи з того, за яких обставин міністр написав цю заяву, можна припустити, що йому запропонували альтернативу. Але можливо, це буде реалізовано не одразу, а з часом», – розмірковує політолог Володимир Фесенко.

«Главком» зібрав найпоширеніші версії.

Участь у виборах мера Харкова?

Вибори нового мера Харкова відбудуться 31 жовтня. Фактично кампанія уже стартувала, але це не означає, що Арсен Аваков не може приєднатися до неї в останній момент і скласти достойну конкуренцію потенційним фаворитам Михайлу Добкіну, Ігорю Терєхову. В «другій столиці» у нього є не тільки великі інтереси, але й значна підтримка місцевих еліт. Адже політична кар’єра Арсена Авакова починалась саме в Харкові. Після Помаранчевої революції він очолював місцеву ОДА і швидко там закріпився. А як пише «УП», після смерті мера Геннадія Кернеса Аваков, по суті, контролює обласну і міську владу в Харкові. То чому б це не «узаконити» і не стати мером одного з найбільших міст України і вже звідти будувати нові стратегії повернення в Київ.

Посада прем’єр-міністра?

Не секрет, що Арсен Аваков вже не раз значився в шорт-листі на посаду прем’єра. «Він завжди мітив він не нижче, ніж на премєрське чи віц-прем'єрське крісло з контролем над МВС», – нагадує Андрій Золотарьов. – Однак жодного разу це не увінчалося успіхом». Нинішня ситуація навряд чи напряму веде до прем’єрського крісла. Попри значний вплив на парламент (називають до 30 депутатів, які орієнтувалися на Арсена Авакова у цьому скликанні ради), цього явно недостатньо, щоб уже в наступному політичному сезоні претендувати на цю посаду.

Коаліція на виборах зі спікером Ради Дмитром Разумковим?

Не виключено, що Аваков може долучитися до створення нової політичної сили, або приєднання до якоїсь з тих, що вже є. Наприклад, утворити союз із діючим головою Верховної Ради Дмитром Разумковим, про лідерські амбіції та можливе партійне будівництво якого говорять вже не перший місяць. Непогані стосунки у Авакова і з мером Києва Віталієм Кличком. Зберігає він стосунки і з колишнім своїм шефом по партії та уряду – Арсенієм Яценюком, який, своєю чергою, зблизився з ще одним прем’єром – Володимиром Гройсманом. «Однак наразі неясно, чи буде він публічною персоною, чи ні. Звісно, він дуже потужна впливова фігура, пов’язана із різними політичними силами, і він може посилити будь-яку команду», – відзначає Володимир Фесенко.

Час зайнятися бізнесом?

Є ще одна версія від Володимира Фесенка: «Арсен Борисович може просто взяти паузу на якийсь час, займеться бізнесом і паралельно буде допомагати команді президента чи своїм бізнес-партнерам». Останнє, втім, викликає великий сумнів. Навряд чи Аваков з’їде на свою віллу до Італії і спокійно спостерігатиме зі сторони за тим, що відбувається в українській політиці. Надто багато інтересів, надто багато можливостей, надто багато інформації він має. Тому навряд чи Авакову світить політична пенсія. «Для Атоса – це занадто багато, а для графа де ля Фер – занадто мало».

Наталя Сорирчук, Михайло Глуховський, «Главком»