Драма Олега Ляшка. Як «слуга» покарав «скотиняку»

Коли Олег Ляшко заявив про свій намір балотуватись на проміжних виборах у 208 окрузі з центром в місті Бахмач, який осиротів після загибелі нардепа Валерія Давиденка, здавалося, проблем в лідера радикалів не буде. По-перше, Чернігівщина – базовий регіон для нього та його партії, якій не вистачило відсотка, аби потрапити до парламенту на минулорічних виборах. А головне – Ляшко вже потрапляв до парламенту у 2012 році за мажоритаркою, вигравши саме на цьому окрузі. По-друге, політичний досвід та харизма самого Ляшка зашкалюють: він за цими характеристиками заткне за пояс будь-якого конкурента. По-третє, вже на старті кампанії Ляшка підтримала також популярна у цьому регіоні «Батьківщина», яка не стала висувати в окрузі свого кандидата. Не було тут також кандидатів від «Європейської солідарності», «Голосу», ОПЗЖ та інших більш-менш впливових політичних гравців.

По суті, Ляшку, окрім відвертих екзотичних персонажів від партій Наталії Вітренко та Сергія Капліна, протистояли лише вдова загиблого депутата Людмила Давиденко, яка йшла самовисуванкою, але за підтримки «Нашого краю», та кандидат від «слуг народу» Анатолій Гунько. Такий куций набір конкурентів можна пояснити великими масштабами цього доволі депресивного округу, який об’єднує кілька сільських районів. Тож і ресурсів для агітації «парашутистам» тут треба викласти немало.

У «слуг» вже був неприємний досвід проміжних виборів в березні цього року у 179 окрузі Харківської області. Тоді вони просто зняли свою кандидатуру, зрозумівши безперспективність боротьби з ексголовою ОДА Юлією Світличною. Здавалося б, з відомим Ляшком, який скучив за великою політикою, боротися тим більше нема сенсу. Але пропускати ще одні довибори для партії влади – занадто боягузливе рішення. Тому свого кандидата вона виставила і не прогадала.

Ходили розмови, що зроблено це було для вигляду, оскільки  округ все одно збирались «зливати» на прохання Ріната Ахметова. Олігарх, який звик розкладати яйця по різних кошиках, не шкодує ресурсів на медіапідтримку Ляшка і в той же час має конструктивні стосунки з Офісом президента.  Обговорювались навіть плани, за якими Ляшко з його харизмою та ресурсами Ріната Леонідовича може стати центром тяжіння, навколо якого збереться нова депутатська група. Але щось пішло не так, і навіть співи напередодні виборів досвідченому політику не допомогли… За гойдалками між Ляшком та Гуньком на сайті ЦВК, коли вперед виривався то один, то інший, спостерігала вся країна. Доки в результаті переконлива перевага Гунька перестала викликати сумніви.

Хто такий Гунько?

Анатолій Гунько родом з Чернігівщини, але зараз проживає в Броварах Київської області. В 2015 році він балотувався до Київської облради від «Нашого краю» та не пройшов. Проте пройшла його дружина Наталія, яка досі є депутатом від… Радикальної партії Олега Ляшка, який є основним конкурентом її чоловіка на окрузі. Втім вона вже змінила партійний логотип на «Зе-команду» і пішла на свою повторну каденцію вже від «Слуги народу».

У 2019 році Гунько балотувався вже на Чернігівщині до Верховної Ради по сусідньому 209 округу від «Батьківщини» і посів третє місце. Проте певний заділ на майбутнє зробив.

На висуванні Гунька кандидатом голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко презентував того «правозахисником, який протягом 20 років займається юридичними проблемами жителів сільської місцевості та агробізнесу та постійно підтримує контакт з місцевими громадами та аграріями». А голова Чернігівської облорганізації «Слуги народу» Павло Халімон розповідав, що знає Гунька як «філантропа, благодійника, активіста, бізнесмена, громадського діяча та потужного політика».

Втім досить швидко з’ясувалося, що у такої чудової у всіх ракурсах людини є свої скелети в шафі. В 2018 році Гунько був серед затриманих Генпрокуратурою членів угрупування, яке могло бути причетне до незаконного привласнення майна держпідприємства «Радіопередавальний центр». Гунько розглядався слідством як організатор цього угрупування, яке привласнило державну земельну ділянку площею майже 100 гектарів. В оборудці була замішана кампанія «Інтер-профіт», що офіційно належить Гуньку. Але той вийшов з-під варти під заставу в 1,7 млн грн. Саме ці факти біографії «слуги» полюбляли згадувати ЗМІ, підконтрольні Ахметову, як тільки стало відомо, хто стане головним суперником Ляшка на окрузі.

Також опоненти Гунька наголошували, що той має зв’язки з доволі одіозним бізнесменом Вадимом Поліщуком (мережа магазинів «Ельдорадо», бізнес-центр «Гулівер», збанкрутілий банк «Михайлівський»), який пов'язаний далекими родинними зв’язками з російським можновладцем Дмитром Медведєвим. Поліщук, за твердженням Ляшка, нібито і фінансував кампанію Гунька, витративши на підкуп виборців орієнтовно $5 млн. Ляшко звертає увагу на аномальну високу явку саме на тих дільницях, де переміг Гунько, що і має свідчити про факти підкупу. За Олега Валерійовича також заступилася «Батьківщина»: партія заявила, що влада не зупинилися перед адмінресурсом, підкупом, залякуваннями, «сітками», наклепом та  незаконною агітацією в день голосування.

У МВС запевняють, що прискіпливо слідкують за ситуацією.

Втім і опонент Ляшка може поскаржитись на брудні технології: якщо підкуп ще треба довести, то реєстрація «двійників» Гунька, що перебрали у нього дорогоцінні голоси, – вже доконаний факт. Ще один Анатолій та Іван Гуньки збили з пантелику більше двох тисяч виборців «справжнього» Гунька, що зробило фінальний підрахунок більш нервовим.

Кандидата ноги годують

Як би там не було, але Олегу Валерійовичу треба визнати: схоже, він став жертвою власної самовпевненості. «Гунько пішов по полях і вибудував польові структури, «сітки», – розповідає співрозмовник «Главкома», обізнаний з роботою штабів кандидатів. – Висока явка якраз свідчить про те, що була додаткова мотивація для виборців. Прямих доказів підкупу нема, але він тісно працював, скажімо, з головами сільрад.  А в селі слово голови – закон. Ляшко думав, що виграє просто на імені і виступами на «теликах». А Гунько пішов іншим шляхом – більш складним, але ефективнішим».

Голова Чернігівської організації Комітету виборців Володимир Андрійченко взагалі здивований, що Ляшко, зважаючи на його пасивну кампанію, отримав такий високий результат. Він очікував, що основна боротьба розвернеться між Гуньком та Людмилою Давиденко.

«Ляшко стартанув на 208-му ще весною, але, очевидно, вони провели внутрішні заміри і побачили, що картина для нього гірша, ніж в 2012 році, – припускає експерт. – Були спроби підсилитися ядерним електоратом Юлії Володимирівни, але це не дало того ефекту. І фактично Ляшко згорнув кампанію на літо, вирішивши акумулювати сили на осінь. Олега Валерійовича було важко зустріти на окрузі, він зробив ставку на присутність на телеканалах, а Гунько з командою дійсно ногами відтоптав увесь округ. І це притому, що частину поміркованого електорату Гунька відібрала Давиденко та його двійники».

У Ляшка заперечують, що він мляво проводив кампанію, і продовжують нарікати на недоброчесних опонентів, які організували схему підкупу. Виборцям нібито виплачувалось 400 грн до голосування і ще стільки ж – після. Це й могло спотворити кінцевий результат, адже, за даними соціологів, за тиждень до виборів Ляшко впевнено лідирував.

«Ляшко з’явився на цьому окрузі раніше, ніж Гунько, який є «десантником», – каже соратник Ляшка екснардеп Дмитро Линько, якого дзвінок «Главкома» застав в приміщенні виборчої комісії в Бахмуті. – Ми надавали інформацію про аномальну явку під 80% на дільницях, де перемагає наш опонент. І під кінець підрахунку до ОВК почали заносити якраз протоколи з таких дільниць. Щодо всіх цих порушень та підкупу ми подаємо скарги, але комісія не хоче їх розглядати, бо її голова – від «Слуги народу». А поліція, якій ми два місяці передавали інформацію про побудову схеми підкупу, зливала цю інформацію в штаб Гунька, бо керівник поліції Чернігівщини Володимир Нідзельський є його давнім другом».

Звісно, Ляшко, який заздалегідь оголосив про перемогу, до останнього буде оскаржувати свою поразку. Такий результат кандидата від «слуги народу» ще більш вражає, бо за свідченнями місцевих експертів, партія, яка його висунула і «кинула в бій», майже ніяк йому не допомагала і фактично всю кампанію Гунько витягнув сам. Проте тепер можна не сумніватись, що після провалу на місцевих виборах «слуги» повісять зірочку за цю втішну перемогу на свій прапор.

Павло Вуєць, «Главком»