Чи стане фантазія з серіалу «Слуга народу» про поділ України реальністю?
Конфлікт «Київ – регіони» загострюється, а децентралізація переростає в федералізацію?
Одна з головних ознак цих місцевих виборів – засилля регіональних проєктів. Багато з них впевнено перемогли у своїх містах та областях, відсунувши загальнонаціональні партії на другий план. І це при тому, що нова виборча система зі скасованою мажоритаркою, за задумом її ідеологів, мала б забезпечити тотальну «партизацію» української політики.
Що ж маємо насправді?
Регіональні лідери просто обзавелись кишеньковими партіями власного імені, назви яких нічого не скажуть більшості українців, і окопались з ними в місцевих радах. Не можна сказати, що суто регіональні проєкти – це ноу-хау нинішніх виборів, вони існували і раніше. Та й осередки загальнонаціональних партій в провінції часто поєднувала з центральним апаратом лише назва. Але досі ми ще не спостерігали такого буму містечкових проєктів як на виборах-2020.
Судіть самі.
Харків
Стан здоров’я Геннадія Кернеса, який другий місяць перебуває у німецькій клініці, лишається таємницею за сімома замками. Попри те, що він відсутній в країні і кампанію практично не вів, харківський міський голова без проблем переміг на виборах ще в першому турі. А іменний «Блок Кернеса – Успішний Харків» посів перше місце на виборах в міськраду. Блок Кернеса – це фактично заміна в міськраді раніше орієнтованої на мера партії «Відродження», яка позиціонувала себе як всеукраїнська, але фактично ніде, окрім Харківщини, представлена не була. Тож окрім зміни вивіски та чіткої прив’язки нового проєкту Кернеса до конкретного регіону, мало що змінилося.
Одеса
У діючого мера Геннадія Труханова давно є власний перевірений проєкт «Довіряй ділам», який і цього разу переміг на виборах в міськраду.
Геннадій Труханов та «хазяїн Харкова» Геннадій Кернес знаходили спільну мову з будь-якою владою" itemprop="image" width="728" height="382" />
Дніпро
Діючий мер Борис Філатов після гучного розриву стосунків з Ігорем Коломойським та закриття проєкту «Укроп» створив так звану «партію мерів» «Пропозиція». Туди, окрім нього, зайшло ще кілька міських голів. У цього проєкту є всеукраїнські амбіції, але поки він точно вистрелив лише в Дніпрі на імені Філатова. Партія перемогла на виборах у міськраду. Проходять до неї і такі суто місцеві проєкти як «Громадська сила» Загіда Краснова та «Блок Вілкула «Українська перспектива».
Миколаїв
Ще один кандидат від «Пропозиції» – діючий мер Миколаєва Олександр Сенкевич, що раніше сенсаційно обирався від «Самопомочі», – побореться в другому турі з представником ОПЗЖ.
Житомир
В цьому обласному центрі у другий тур виходить діючий мер Сергій Сухомлин, якого Філатов також переманив до «Пропозиції».
Запоріжжя
За попередніми даними, тут ще в першому турі перемагає діючий міський голова Володимир Буряк. Перше місце в міськраду займає його власна «Політична партія Володимира Буряка «Єднання», яка створена лише на початку року.
Львів
Партія «Самопоміч» колись створювалась як особистий проєкт мера Львова Андрія Садового. Потім її вдалося розкрутити до загальнонаціонального масштабу і вона навіть мала немалу фракції у Верховній Раді. Але зараз все повернулося на круги своя – «Самопоміч» знову стиснулася до масштабів Львівщини і буде представляти інтереси Садового, у якого ще попереду другий тур мерських виборів, в місцевій раді.
Чернігів
Діючий мер Владислав Атрошенко, який свого часу переміг на виборах за підтримки Блоку Порошенка, наприкінці минулого року створив власну партію «Рідний дім», що і висунула його повторно на цю посаду. Атрошенко, як і більшість діючих мерів облцентрів, впевнено перемагає і заводить велику власну фракцію в міськраду.
Полтава
Одним з лідерів електоральних уподобань є партія «Рідне місто» колишнього голови Полтавської обладміністрації та ексочільника облради Олександра Удовіченка.
Херсон
Тут точно буде новий мер, бо діючий – Володимир Миколаєнко – вирішив нікуди не балотуватись. Більше шансів на перемогу має народний депутат Ігор Колихаєв, який завчасно створив партію «Нам тут жити», що за екзит-полами впевнено бере перше місце на виборах до міськради. У найближчого переслідувача Колихаєва – ексмера Володимира Сальдо – також є свій іменний блок.
Хмельницький
Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин більш ніж впевнено, переміг у першому турі , а його партія «Команда Симчишина» взяла ледь не більшість в міськраді. Раніше Симчишин представляв «Свободу», але, як бачимо, піддався модному тренду і створив містечковий проєкт.
Чернівці
Ледь не єдиний обласний центр, де не виграє діючий мер. За даними екзит-полу, в Чернівцях у другий тур виходять Роман Клічук та Віталій Михайлішин. У обох є свої кишенькові проєкти: у Клічука – «Єдина альтернатива», у Михайлішина – «Команда Михайлішина». «Єдина альтернатива» перемагає на виборах в міськраду, в той час як «Команда Михайлішина» – тільки третя.
Вінниця
У порівнянні з багатьма цими проєктами, «Українська стратегія Гройсмана», яка може отримати беззаперечну більшість в Вінницькій міськраді, видається старожилом. Принаймні, у свої «стратегії» на місцевому рівні Гройсман грався ще до того, як став парламентським спікером та прем’єром. Але партія його як була суть вінницькою, так, по суті, і залишилась.
Рівне
У Віктора Шакирзяна, який виходить у другий тур, ймовірно, з кандидатом від «Слуги народу», теж є власна політсила – партія з «оригінальною» назвою «Рівне разом». Але, за попередніми даними, вона хоч і проходить в міськраду, але поступається «ЄС» і «слугам».
Маріуполь
У цьому прифронтовому місті зазвичай перемагають сили, до яких приязно ставиться олігарх Рінат Ахметов. Зараз у нього немає явно «свого» політпроєкту на національному рівні, тож тут на виборах в міськраду більше за всіх голосів набирає партія близького до Ахметова діючого мера – «Блок Вадима Бойченка».
Київ
Хоча «Удар» Віталія Кличка і намагається реанімуватись як всеукраїнська сила, очевидно, що наразі вся його впливовість обмежена Києвом. Потрапила до Київради ще одна суто столична партія – «Єдність Олександра Омельченка».
У цьому матеріалі згадані тільки великі міста та ті місцеві проєкти, які матимуть реальний вплив. Але існують ще чисельні партії вінничан, черкащан, угорців і так далі, які помітні не так сильно.
Розв’язали руки
Такого параду блоків імені себе та різних «команд» можна було б уникнути, якби при змінах до Виборчого кодексу була внесені правки, які виношували «слуги». Вони передбачали, що до місцевих рад можуть бути обрані лише партії, що подолали виборчий бар’єр на всеукраїнському рівні, або ж висунули списки кандидатів мінімум у двох третинах облрад. Але всі ці плани нарвались на шалену критику, їх назвали драконівськими та недемократичними, тож вони так і лишилися на рівні обговорення. І тепер, власне, ми маємо вищеописану картину суцільного партійного «сепаратизму».
При посиленні регіонів, які вже часом відкрито «посилають» центр з його вимогами, лунають побоювання, що децентралізація згодом перетвориться якщо не на омріяну Кремлем федералізацію, то на феодалізацію. Цьому сприятиме і ситуація, коли центр слабшає на очах, а метушня в президентській команді після, скажімо так, не кращого результату на місцевих виборах, буде тільки посилюватися.
«Місцеві князьки» можуть остаточно перебрати на себе всі важелі впливу у своїх вотчинах, а там недалеко і до сильнішої автоматизації регіонів. За умов інформаційної війни, яку підживлюють з різних боків, в найгіршому випадку це може завершитися дуже важкими наслідками для самої державності.
«Свою некомпетентність, непрофесіоналізм місцеві еліти будуть валити на центр і конфлікт «Київ – регіони» буде загострюватись, – прогнозує політтехнолог Андрій Золотарьов. – Є ризик того, що децентралізація плавно перейде в повзучу феодалізацію. І в результаті буде, як в третьому сезоні серіалу «Слуга народу», коли Україна розкололась на багато частин. Пам’ятаєте – «королівство Троєщина», «Шведська волость»…»
Не все так страшно?
Наскільки варто боятися таких апокаліптичних сценаріїв? Політолог Володимир Фесенко зауважує, що від реформи децентралізації виграли насамперед мери великих міст та обласних центрів, які використали нові правила та фінансові можливості для роботи на власну репутацію та імідж, через побудову власних політсил зокрема. Епідемія коронавірусу, як не дивно, також зіграла на користь місцевим елітам, бо дозволила набрати бали у протистоянні з центральною владою, яка вимагала суворого карантину.
«Звісно, ризики подальшої «феодалізації» є, – визнає експерт. – Але це якраз побічний ефект децентралізації. Фатальною ситуація, як багато хто очікує, не стане, і от чому. Більшість мерів великих міст перед виборами були зацікавлені в протистоянні з центральною владою. А після виборів – навпаки. І такі мастодонти, як Кернес та Труханов, завжди домовлялися з будь-якою центральною владою. Є інформація, що вже відбуваються певні контакти та перемовини. Тактичний союз з місцевими елітами – зараз найоптимальніша стратегія для «Слуги народу».
Фесенко вважає, що нинішня мозаїчна структура на місцях центральній владі навіть вигідна, бо дозволяє грати на протиріччях між різними силами.
Політолог Вадим Карасьов переконаний, що до справжньої феодалізації Україні ще далеко: «Терміни «феодолізація» та «федералізація» стосуються великих територій. Якби місцеві еліти контролювали декілька областей зі спільними кордонами, економічними кластерами, то можна було б замислитись. Місцева політика просто стає більш вираженою, партійно оформленою. Якщо центральна влада йтиме на компроміси з місцевою, нічого страшного в цьому нема. До того ж, тим місцевим силам, у яких нема абсолютної більшості, все одно доведеться домовлятися з загальнонаціональними».
Ризики, які можуть виникати, Карасьов пропонує нівелювати другим етапом децентралізації. «Просто центральна влада має уважно слідкувати за цим, – каже він. – Місцева влада не може бути незалежною від закону. Мабуть, потрібно провести другий етап децентралізації і запровадити інститут префектів, які б слідкували за дотриманням законності на місцях».
Але префекти – це питання не відомо якого майбутнього. А от будувати стосунки з місцевими царьками, у кожного з яких своя рада, Банковій треба вже зараз.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0