Місцеві вибори – головна битва гібридної війни у 2020 році

Росія вже кілька років використовує електоральну зброю у різних країнах світу. Є серйозні підстави вважати, що восени цього року Кремль знову спробує її використати у співпраці зі своїми партнерами з українською пропискою.

Варто зауважити, що інфраструктура впливу на вибори  на пострадянському просторі Росією була створена вже давно, а Кремль впливав на загальнонаціональні виборчі кампанії в Україні протягом 1994-2012 років у різний спосіб. Революція Гідності змінила цей тренд, проте не позбавила Кремль прагнення впливати на політичну ситуацію в Україні. У 2019 році під час президентської кампанії Росія тримала руку на пульсі перегонів, проте їх перебіг в цілому задовольняв Кремль, тому від безпосереднього втручання там відмовилися. Проте у період між президентськими та парламентськими виборами помітно активізувалися проросійські політичні сили. І отримання «ОПЗЖ» другого за чисельністю представництва у Верховній Раді дев’ятого скликання стало тривожним сигналом.

Симпатики Кремля консолідували контроль над низкою телевізійних каналів та активно використовують запозичену з Росії технологію анонімних телеграм-каналів, за допомогою яких можна впливати на інформаційний порядок денний як в масштабах країни, так і окремих регіонів. Тим часом «Слуга народу», яка отримала парламентську більшість, являє собою різновекторну політичну силу, у якій представлені носії протилежних переконань та ідеологічних поглядів. Проте влада помітно зменшила власну активність у протистоянні російському впливу у інформаційній сфері, обмежившись продовженням заборони на використання в Україні російських соціальних мереж.

Проведення децентралізації не лише має збільшити вагу місцевої влади в Україні, але і суттєво загострює політичну боротьбу під час запланованих на кінець жовтня місцевих виборів. До важливих факторів можна віднести не лише падіння популярності «Слуги народу», але і пандемію коронавірусу та суттєве погіршення економічної ситуації в країні. Власне, унікальне поєднання несподіваних елементів впливу на ситуацію робить майбутні місцеві вибори значною мірою унікальними.

Власне, і можливостей для впливу на ситуацію у Кремля чимало. Це, з одного боку, представники «ОПЗЖ» та партії Шарія, які фігурують у рейтингах авторитетних соціологічних компаній, і цей факт додає їм впевненості. З іншого – «міцні господарники», які сподівають приховати власне перебування у Партії регіонів. Ще одна складова можливого реваншу на місцевому рівні, який може набути національного значення – політики, які готові залучати кремлівські технології у боротьбі за перемогу. За такими векселями доведеться сплачувати швидко.

Тенденції розвитку подій дозволяють передбачити напружену боротьбу у різних куточках України. Хоча «Слуга народу» устами Давида Арахамії стверджує, що претендуватиме на більшість депутатських мандатів у кожному регіоні країни, це зараз виглядає як елемент психологічного тиску на конкурентів, адже партія влади не має розгалуженої структури на місцях, а керівники обласних організацій призначаються лише зараз. Особливістю місцевих виборів можна назвати активність «людей справи», яким є про що відзвітувати виборцям. Власне, тому зараз у парламенті намагаються відкорегувати правила проведення місцевих виборів у бік поширення партійних франшиз, що дозволить потішити самолюбство партійних бонз.

Пандемія коронавірусу внесла власні корективи і у сприйняття ситуації на місцях. Наприклад, мер Харкова Геннадій Кернес, який у 2015 році переміг на місцевих виборах за підтримки партії «Відродження», встиг продемонструвати альянс з Олександром Ярославським та завдати низку іміджевих ударів по персоні голови Харківської ОДА Олексія Кучера. Кернес почуває себе доволі впевнено і обіцяє балотуватися цього разу від власного партійного проєкту. Його мета зрозуміла – зберегти посаду та вплив у Харкові. Конкуренція з боку «Слуги народу» та «ОПЗЖ»  буде швидше стимулювати харківського мера діяти більш рішуче, ніж стане для нього серйозною перепоною.

Кернес є співголовою партії «Довіряй ділам», яку він очолює разом з мером Одеси Геннадієм Трухановим. Той, на відміну від харківського колеги, має більш помітний «регіональний» слід у власній політичній біографії, є об’єктом підвищеної уваги з боку НАБУ та САП. Проте Труханов залишається одним з реальних претендентів на перемогу в Одесі, де позиції голови місцевої ОДА Максима Куцого виглядають доволі слабкими, а конкуренти Труханова воліють залишатися у затінку не лише через літню спеку. Але боротися з партією Шарія та «ОПЗЖ» діючому меру доведеться, і перша проба сил пройшла 9 травня.

Цікаво, що Геннадій Труханов є одним з 148 парламентаріїв, які у червні 2013 року підписали лист до спікера Сейму Польщі Еви Копач з закликом визнати події Волинської трагедії геноцидом польського народу. Це, до речі, була одна з найбільш успішних операцій російських спецслужб, здійснена руками Вадима Колесніченка та згаданих народних депутатів сьомого скликання Верховної Ради.

Одним з них був Володимир Продивус, бізнесмен та президент Федерації боксу, який після Революції Гідності зробив вимушену паузу у політичній кар’єрі, а тепер опинився під прапорами «ОПЗЖ». Він намагається побудувати у Вінниці плацдарм для повернення. Очевидно, що успіх у будь-якому обласному центрі Правобережної України для проросійських політиків матиме подвійну вартість. До речі, ці вибори обіцяють бути напруженими, адже ставка на них – можливість впливати на ситуацію в місті, яке мешканці вважають найбільш комфортним для проживання в Україні. Нинішній міський голова Вінниці Сергій Моргунов не пішов «на підвищення» до Києва, а працює на розвиток рідного міста. Очевидно, його діяльність опоненти вважають успішною, раз завчасно запустили мінусову кампанію «Діти Моргунова» задля його дискредитації. Її зміст полягає у підкресленому вихвалянні мера, створенні культу особи, на яке звернув увагу (чудовий збіг) особисто Анатолій Шарій. Його вже кілька місяців партія намагається зачепитися за Вінницю, і критика Моргунова – один з елементів цих спроб. Прогнозую, що таких «дітей» можуть отримати ще кілька мерів у обласних центрах, позиції яких є не лише міцними, але і проукраїнськими.

Офіційно місцеві вибори стартують лише на початку вересня, проте є підстави говорити, що у багатьох містах та регіонах розгорнеться боротьба не лише між харизматичними політиками, але і проросійськими та проукраїнськими силами. Боротьба, яка може стати однією з головних битв гібридної війни з Росією, активна фаза якої розпочалася із окупації «зеленими чоловічками» Криму і триває досі.

Євген Магда, Інститут світової політики для «Главкома»