Нові люди в уряді. Досьє на віце-прем’єра та міністра культури

Верховна Рада в четвер розглянула програму уряду та заповнила кілька урядових вакансій. Те, що програму, яку депутати назвали «рефератом», відправлять на доопрацювання, було відомо заздалегідь. Уряд отримав свою годину холодного душу та ретирувався, а парламент після цього призначив міністра культури, посада якого була порожньою кілька місяців, та змінив віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Мінкульт очолив нардеп та колишній телеменеджер Олександр Ткаченко, а віце-прем’єра Вадима Пристайка замінили на Ольгу Стефанішину.

Очікувалось ще й призначення міністра захисту довкілля та природних ресурсів, якому фактично доведеться створювати міністерство заново, але його відклали.

Ольга Стефанішина

віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

Вадим Пристайко нарешті йде з уряду. Колишній міністр закордонних справ, якого при зміні уряду зробили віцепремєром без особливих повноважень, летить послом в Лондон. Офіційне пояснення – треба посилювати наші позиції в Великобританії. Неофіційне – Пристайко і на попередній посаді глави МЗС, і у статусі віце-прем’єра не спрацювався з головою Офіса президента Андрієм Єрмаком. Несподівані висловлювання Пристайка, які часто розходились з «лінією партії», дратували Єрмака, ще тоді, коли він був помічником президента. Тепер же, коли Єрмак фактично монополізував зовнішньополітичний вектор, Пристайку стало зовсім сумно у президентській команді. Мабуть, є розрахунок на те, що Ольга Стефанішина, яка, до речі, є повною тезкою заступниці ексміністра охорони здоров’я, а нині депутатки від «Голосу», буде більш командним гравцем.

Стефанішина народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі. Має дві вищі освіти – дипломи юриста-міжнародника і перекладача з англійської мови у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та фахівця по фінансах і кредиту в Одеському національному економічному університеті.

Трохи попрацювавши юрисконсультом, в кінці 2007 року стала співробітницею Мін’юсту. Працювала у відділі організації і планування роботи з адаптації управління правового забезпечення європейської інтеграції Державного департаменту з питань адаптації законодавства.

Перейшовши до Секретаріату Кабміну, з березня по грудень 2017 року Стефанішина стала директором Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. У грудні 2017 року призначена на посаду гендиректора Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату. Фактично вона була підлеглою тодішнього віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, яка зараз є депутатом від «Європейської солідарності». Тож в уряд вже запрошують представників влади «попередників».

На останніх парламентських виборах Стефанішина балотувалася за списком політичної партії «Українська стратегія Гройсмана» під 25 номером. Туди взагалі набились багато представників уряду Гройсмана, але ця сила нікуди не пройшла. Після цього Стефанішина повернулася до юридичного бізнесу і з початку цього року працювала радником в відомій юридичній компанії «Ілляшев та партнери».

В декларації за 2019 рік Стефанішина зазначила 800 тис. грн доходу – увесь він складається з її заробітної плати. Вона володіє квартирою (65 кв. м) в Одесі і ще 50% двох квартир (105,9 і 38,9 кв. м) в Одесі, а також винаймає квартиру (74 кв. м) у Києві. Новий віцепремєр володіє автомобілем Toyota RAV4 2009 року випуску.

Олександр Ткаченко

міністр культури та інформаційної політики      

На зміну одному колишньому діячу телеіндустрії Володимиру Бородянському, який запам’ятався неоднозначними ініціативами на кшталт ухвалення закону про дезінформацію та введення кримінальної відповідальності для журналістів, прийшов інший відомий телеменеджер. Щоправда, Ткаченко, який є депутатом від «Слуги народу» та головою комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, давно асоціюється саме з політикою. Фігура Ткаченка стало активно обговорюватись вже на початку роботи нової Верховної Ради. Коли Офіс президента оголосив війну меру Києва Віталію Кличку і зажадав відібрати в нього посаду голови Київської міськадміністрації. Тоді саме Ткаченка називали майбутнім головою КМДА, та і сам він не приховував своїх амбіцій – навіть подав декларацію. Але згодом між Кличком та Банковою було укладено перемир’я і від ідеї дострокового його повалення відмовились.  Також прізвище Ткаченка фігурувало у внутрішньопартійному праймеріз «слуг народу» на мерські вибори, що відбудуться цієї осені. Але, схоже, що в «поході на Київ» він все-таки участі брати не буде.

Новий міністр вже заявив, що проводитиме консультації щодо «сенситивних питань», які стоять перед суспільством – мови, релігії, історії. Одне з таких чутливих питань – законопроєкт «Про медіа», напрацьований комітетом Ткаченка. Він викликав обурення ЗМІ і міжнародних організацій, був відкликаний, але згодом його все ж планується поставити на голосування у першому читанні.

Ткаченко – корінний киянин, народився 22 січня 1966 року, закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка. Свою журналістську діяльність починав у легендарній телепрограмі «Молодіжка студія «Гарт», що виходила на телеканалі УТ-1, згодом почав працювати в українському представництві агентства Reuters. В 1994 році очолив продакшн-студію «Нова мова», яка створювала відому програму «Післямова», автором і ведучим якої був він сам.

Його перше пришестя на телеканал «1+1» відбулося в 1996 році, коли ніякого Ігоря Коломойського, з яким зараз стійко асоціюється Ткаченко, там ще близько не було. Але як заступник генерального продюсера попрацював там недовго і вже наступного року канал покинув.

З 1999 по 2005 роки був генеральним директором «Нового каналу», потім нетривалий час працював в Москві заступником генерального директора телеканалу «Рен-ТВ».

А вже починаючи з серпня 2008 року, новий міністр культури незмінно керував групою телеканалів «1+1», яку в 2010 році прибрав до рук її нинішній власник Ігор Коломойський. Новий власник залишив колишнього топменеджера, хоча Ткаченко визнає, що через манери Ігоря Валерійовича працювати з ним було непросто.

Ще один цікавий факт – в 2005 році Ткаченко очолив правління та став акціонером «Одеської кіностудії». Саме через це Гільдія кінематографістів Одеси закликала зараз не допустити його призначення, бо він нібито своїми діями знищив цю студію. А в «Європейській солідарності» кажуть, що це призначення є типовим конфліктом інтересів, оскільки акції кіностудії порівну розподілені між родиною Ткаченка (насправді по чверті акцій мають Ткаченко та київський забудовник Андрій Вавриш) та міністерством культури, яке він зараз очолив. Новий міністр заявив, що готується продати свою частину акцій.

Згідно з декларацією за 2019 рік, у Ткаченка є квартира площею 132,7 кв.м в Києві, дачний будинок під Києвом площею 267,3 кв.м, а також земельна ділянка (1459 кв.м). Ткаченко також задекларував  два службових автомобілі телеканалу «1+1» моделі Land Rover, ще один Land Rover міністр орендує у телеканалу. Всього в сім'ї Ткаченко п’ять автомобілів – ще двома BMW володіє дружина. Минулого року він за неповний рік заробив 3,7 млн грн під час роботи на «плюсах», ще більше 23,5 млн він отримав від відчуження цінних паперів та корпоративних прав. Заробіток в Верховній Раді куди скромніший – 170 тис. 

Готівкою Ткаченко тримає $400 тисяч і ще майже 5,5 млн грн та $6,5 тис на банківському рахунку. У дружини $31 тисяча готівкою та в банку майже 4,5 млн грн. У грудні 2019 року Ткаченко придбав нерухоме майно майже на 12,5 млн грн, ще на 1,2 млн взяв в оренду.

Павло Вуєць, «Главком»