Життя після смерті. Хто і навіщо будить Партію регіонів?

Труп Партії регіонів несподівано вирішили поворушити. 6 грудня в Окружному адміністративному суді Києва відбудеться засідання за позовом, яким вимагається визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції відносно заборони діяльності цієї політичної сили. Позов подала громадська організація «Загальноукраїнське бюро розслідувань» ще у серпні. Громадськість вимагає від Кабміну скасувати реєстрацію партії Януковича.

«В липні ми звертались до Мін’юсту з відповідним зверненням, бо це – єдиний орган, що може звернутись до суду щодо ініціативи заборони партії, – розповідає перший заступник голови «Загальноукраїнського бюро розслідувань» правозахисник Олександр Ліпашов. – У відповідь Мін’юст надіслав нам листа, що не має будь-якої інформації щодо порушення чинного українського законодавства з боку Партії регіонів чи його представників. Правоохоронні органи їм такого повідомлення не надавали. Тож ми тепер намагаємось через суд змусити Мін’юст все-таки скасувати реєстрацію».

Життя ледь жевріє…

Всезнаючий нардеп від «Народного фронту» Дмитро Тимчук написав в «фейсбуці», що колишні «регіонали» вже планують з цього приводу пікети під будівлею суду: «До співголови «Опозиційного блоку» Бориса Колеснікова звернулася «ініціативна група членів Партії регіонів» із різних регіонів України з проханням посприяти в організації масової акції протесту під будівлею суду в Києві, де вже завтра запланований розгляд справи про заборону Партії регіонів. У зверненні висловлюється готовність зібрати велику кількість прихильників ПР із різних регіонів України, обговорюється можливість використовувати символіку ПР у ході цієї акції протесту».

Що це за «ініціативна група членів Партії регіонів» і звідки візьметься велика кількість прихильників напівмертвої партії – не уточнюється. Але враховуючи, що Партія регіонів давно існує тільки на папері, а її «еліта» або з 2014-го року знаходиться в бігах, або перебігла під дах Опозиційного блоку, в масові протести віриться слабо.

Раніше «Главком» з’ясував, в якому стані перебуває колись всесильна партія влади. Після розгрому 18 лютого 2014-го року центрального офісу Партії регіонів на вулиці Липській і всіх подальших трагічних подій в офіційних документах місцем прописки партії в Києві значиться «вулиця Кудрявська 3/5». Тут раніше розташовувалась столична організація, але зараз за цією адресою не виявлено ніяких слідів партійної діяльності. Ще у червні 2014-го року один із колишніх членів партії, з тих, що «покаялися», Юрій Мірошниченко (зараз – нардеп від Опозиційного блоку) розповів, що її покинуло близько 1 млн осіб. Зрозуміло, що з тих пір ця цифра мала тільки збільшитись, тож цікаво, хто ті самі «старовіри», які нібито планують пікетувати суд.

З травня 2016-го року секретарем президії політсили є колишній депутат Донецької облради і екс-помічник Андрія Клюєва Ігор Чичасов. Як не дивно, у партії досі функціонує сайт, де дивним чином поєднуються логотипи Партії регіонів та Опозиційного блоку, хоча офіційно вони не є правонаступниками.

Щоправда, інформації на сайті обмаль, а у розділі «Керівництво партії», окрім фото Чичасова, є портрет Бориса Колесникова, який в 2015-му році очолив «опозиційний уряд». Пікантність в тому, що Колесников є співголовою Опозиційного блоку, тож незрозуміло, до якої саме партії він наразі належить. Принаймні в другому кварталі цього року Колесников перерахував 30 тисяч на потреби Партії регіонів, але у звіті за третій квартал його прізвище серед спонсорів вже відсутнє. Проте є інший єдиний меценат, який пожертвував на партійний рахунок 73,4 тис. грн – такий собі Сергій Олегович Галкін. Загалом у партії лишилось майна на 574,6 тис. грн, на банківських рахунках – 73,5 тис. грн. У неї є невеликі поточні витрати –15,4 тис. грн за квартал на інтернет та послуги зв’язку. При цьому на балансі партії лишається п’ять автівок «Фонд мондео» і фінансових зобов’язань більше ніж в 11 млн за оренду приміщень та комунальні платежі. Партія продовжує декларувати навіть свій партійний знак на трьох мовах, оцінюючи кожен з варіантів в 3 тис. грн. Хоча велика частина організацій партії вже припинили існування, а частина знаходиться в процесі припинення, на папері є ще діючі осередки.

«Бронепоїзд на запасному шляху»

Тобто суто формально Партія регіонів продовжує своє існування. Але її активність можна порівнювати лише з такими екзотичними проектами як Циганська партія, «Діти війни», «Добрий самарянин», Партія пенсіонерів та іншими «мешканцями» реєстру Мінюсту.

«Гарантую, що якби Партія регіонів покаялась би в гріхах попередників та взяла участь у майбутніх виборах, то її результат багатьох би здивував», – напівжартома прогнозував якось в розмові з кореспондентом «Главкому» екс-«регіонал», що входить зараз до однієї з депутатських груп мажоритарників. Поки реінкарнація ПР виглядає фантастикою, але хто в 2004-му міг всерйоз говорити про майбутній реванш Віктора Януковича. «Бронепоїзд стоїть на запасному шляху, Партія регіонів – це план «Б» для половини Опоблоку», – напускає туману один з колись впливових «регіоналів», якому не знайшлося місця в цьому парламенті. До речі, все той же Тимчук в одному зі своїх останніх дописів повідомив, що «Опозиційний блок» знову на межі розколу і група Ахметова вирішує остаточно порвати з групою Льовочкіна – Фірташа. Проте ці чутки ходять вже третій рік.

«Реінкарнація Партії регіонів в принципі неможлива, – впевнений, в свою чергу, політтехнолог Андрій Золотарьов. – Її настигла та сама політична доля, що й всі партії влади в Україні – НДП, СДПУ (о), «Наша Україна»… Ці партії були не стільки політичними, скільки технологічними проектами під гаслами «до корита». Та ж доля, очевидно, очікує БПП. Тому не штовхайте дохлого пса, він вже не може вас вкусити, як співав Юрій Шевчук».

Заперечує можливість «життя після смерті» для ПР і політтехнолог, що працює з Опоблоком, Кость Бондаренко: «Я неодноразово спілкувався з Колесніковим і жодного разу не чув, щоб хтось звертався до нього з проханнями організувати якісь пікети. Взагалі дивно – якісь активісти позиваються до Мінюсту, то до чого тут Партія регіонів, яка не діє з 2014-го року? Це якийсь популістський позов, який не має жодного сенсу і змісту. Сама процедура ліквідації партії достатньо тривала, треба виконати багато формальних вимог, але не знаю, чи запущений зараз цей процес».

Нагадаємо, що саме Окружний адміністративний суд Києва в 2015-му році заборонив діяльність Компартії України – тоді позов подавав саме Мін’юст. Тож і зараз громадські активісти вимагають від міністерства зробити аналогічні кроки. Щоправда, у випадку з КПУ було простіше – суд базувався на рішенні Верховної Ради про заборону пропаганди комунізму і нацизму в Україні. В програмі ж Партії регіонів не міститься «людожерських» норм, хоча з її колишніми керівниками нині вже все зрозуміло.

Але у ініціаторів позову своя думка з цього приводу, яку вони обіцяють відстоювати під час судового процесу. «Діяльність Партії регіонів нанесла величезні збитки, призвела до трагічних подій для країни, їхня юридична діяльність має бути анульована і вони не мають морального права її продовжувати, – впевнений представник громадської організації Олександр Ліпашов. – Є ознаки та факти злочинів – той же незаконний сепаратистський з’їзд у Сєвєродонецьку був направлений на посягання на суверенітет України та зміну цілісності нашої держави. До того ж, в рамках можливої деокупації Донбасу «сепарські» партії на кшталт ПСПУ Вітренко, Компартії та Партії регіонів зможуть у майбутньому піти на місцеві вибори. Тож треба юридично позбавити їх такої можливості».

До речі, Компартія, незважаючи на заборону, досі регулярно надсилає фінансові звіти до НАЗК, числиться серед зареєстрованих вона і на сайті Мін’юсту, і на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату.

«Просто потрібен постійний пошук ворогів, оскільки ніякого раціонального сенсу заборона Партії регіонів за визначенням не несе, – впевнений Андрій Золотарьов. – Очевидно, що громадським активістам, які ініціювали цей позов, підказав це зробити хтось старший».

Сам по собі судовий процес нагадає, що Партія регіонів досі існує і дасть можливість для піару на темі нескінченної боротьби зі «злочинною владою». А дехто з особливо ностальгуючих фанатів, хто досі зберігає у себе партійні прапори, матиме привід навіть пустити сльозу за часами правління «двічі несудимого».

Павло Вуєць, «Главком»