Більшість українських біженок вирішили залишитись у Європі та США – ЗМІ

У потоці українських біженців переважають жінки, що створює великі проблеми для інтеграції їх за кордоном. Адже ні прийом, наданий українкам на Заході, ні отриманий безпрецедентний рівень доступу до ринку праці не гарантують їхньої адаптації. При цьому більшість повертатися не має наміру. Про це пише The National Interest. 

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну минулого року до країн Європи та за її межі втекли мільйони українців. Однак частка жінок серед дорослих українських біженців наближається до 70% у більшості країн, що приймають.

Це йде врозріз із колишнім досвідом: так, у ході міграційної кризи в Європі у 2015-2017 роках жінки становили лише 30% усіх прохачів притулку. За іншими даними від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у 2022 році з усіх, хто отримав допомогу в рамках організації, жінки склали трохи менше половини.

У контексті України йдеться про «фемінізацію» біженців. Термін «фемінізація» відображає не стільки збільшення частки чи кількості жінок-мігрантів, скільки поява нового, типово жіночого різновиду міграції починаючи з 1980-х: жінки переїжджають за кордон самостійно в пошуках роботи (а не йдуть за чоловіками) і стають основними здобувачами для своїх сімей.

Українки, які тікали від війни, зіткнулися з новими обов'язками. Їм доводиться не тільки справлятися самим і шукати роботу, а й дбати про супутників-утриманців (в основному це діти та літні, причому в деяких випадках ще й з особливими запитами та потребами), одночасно підтримуючи фінансово родичів та членів сім'ї, що залишилися на батьківщині. 

Іноді ці проблеми стають непереборними: деякі зрештою повертаються, міняючи безпеку на чужині на звичний устрій вдома. За даними Міжнародної організації з міграції, 10% усіх українських біженців, які залишили країну після початку активних бойових дій у лютому 2022 року, повернулися додому.

Однак ні прийом, наданий українкам у Європі та США, ні отриманий безпрецедентний рівень доступу до ринку праці ще не гарантують їх економічної інтеграції у суспільство за межами батьківщини. 

Успіху цих програм можуть перешкодити такі проблеми як розпад сім'ї, відсутність адекватного та доступного догляду за дітьми, соціальна ізоляція, розрив між освітою та фактичним працевлаштуванням, надлишок кваліфікації або, навпаки, її відсутність, невизнання дипломів та вчених ступенів у країнах, що приймають, тощо. 

Щоб не допустити навантаження звичної системи надання притулку та оперативно захистити права новоприбулих, Європейська комісія вирішила надати громадянам України статус «тимчасового захисту», який має на увазі посвідку на проживання, працевлаштування, житло, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, освіту тощо. 

З іншого боку Атлантики уряд США запустив програму під назвою «Об'єднуємося заради України», за якою українці отримали право приїхати до США поза межами звичайної програми переселення на початковий термін у два роки. Українці, які прибули до США «гуманітарним коридором», також мають право на працевлаштування та номер соціального страхування, а також на федеральну допомогу та пільги для біженців.

Але і Європейський Союз, і уряд США запропонували швидкі та ефективні засоби захисту громадян України поза межами звичної системи. Це красномовно свідчить, що нинішня система прийому біженців застаріла.

Надання працевлаштування та новонабуті навички можуть розширити можливості біженців, коли вони повернуться додому, щоб відновити свою країну, а цю перспективу вкрай заохочує український уряд, надаючи підприємствам гранти для створення робочих місць та відновлення робочої сили. Зеленський нещодавно заявив: «Якщо люди не повернуться, у нас не буде сильної економіки».

Але як пише видання, схоже, що більшість українців про повернення не думають. Думка, що «всі українці хочуть повернутися додому», не підтверджується даними досліджень та опитувань.

За даними голландського Інституту Клінгендал, навіть до початку повномасштабних бойових дій кожен четвертий дорослий українець мріяв про еміграцію.

Найбажанішим напрямком був ЄС, але до цього списку потрапили й інші країни, зокрема США та Канада. Більше того, дослідження моделей репатріації показує, що «насправді саме жінки та діти мають найнижчу ймовірність повернення, особливо якщо війна затягується, а діти «пускають коріння» у школі на новому місці. А демографічний склад українських біженців саме такий.

Українська війна затягується, і назрів перехід від антикризових та короткострокових заходів до довгострокової політики та підтримки.

З прицілом на цей уряд США висунув нову державно-приватну ініціативу та підписав меморандум про взаєморозуміння з «Партнерством для біженців» на підтримку працевлаштування та економічної інтеграції.

У партнерство входить понад 300 транснаціональних компаній, які підтримують біженців за допомогою найму, навчання та наставництва. Мета цього партнерства – мобілізація американських та міжнародних підприємств та корпорацій на працевлаштування біженців (зокрема українців) у США та інших країнах, що приймають. Це також наголошує на спільній відповідальності – наріжному камені Глобального договору ООН про біженців.

Логічно, що інтеграційні можливості Європи можуть із часом вичерпатися – це стосується ринків праці, освіти, житла та багато іншого. Окрім тих, хто вирішить повернутися додому, багато українців захочуть мігрувати далі у пошуках кращої долі або возз'єднатися з членами сім'ї, розкиданими по всьому світу, – адже саме діаспори стимулюють подальшу міграцію.

Оскільки на території США вже перебувають сотні тисяч українців (як старожилів, так і новоприбулих), дедалі більше українців захочуть до них приєднатися. Станом на 2019 рік у США проживало близько 355 тис. українських іммігрантів, і щонайменше 300 тис. українських біженців прибули сюди за останні півтора роки.

Нагадаємо, в Ірландії із 5 вересня українських біженців почнуть поетапно розміщувати у наметах, що використовуються для проведення фестивалю «Електричний пікнік». Про це пише IrishMirror з посиланням на рішення влади. Департамент інтеграції Ірландії підтвердив газеті, що на початку вересня підписав контракт на використання об'єкта у Страдбаллі  (селище в Ірландії,  в графстві Ліїш, провінція Ленстер) для розміщення до 750 біженців протягом шести тижнів.