День народження Героя України Да Вінчі: чим запамʼятався легендарний Дмитро Коцюбайло

Сьогодні, 1 листопада, військовому Дмитру Коцюбайлу з позивним Да Вінчі могло б виповнитися 28 років. Військовий загинув 7 березня цього року в боях поблизу Бахмута на Донеччині. Біля нього розірвалася мінометна міна, один з уламків влучив у шию.

За свою свободу треба боротися. Якщо не хочеш бути в ярмі чи стати рабом, то треба боротися.

Дмитро Коцюбайло

За 27 років життя Дмитро Коцюбайло, відомий як Да Вінчі, став культовим воїном і командиром у ЗСУ. Трагічна загибель зробила його легендарною особистістю для всієї України. 

Дмитро народився у 1995 році в Івано-Франківській області. Прадід Дмитра воював у складі Української Повстанської Армії. Зі шкільних років Дмитро захоплювався малюванням, мріяв стати художником. Упродовж трьох років хлопець навчався в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Через любов до малювання взяв псевдо Да Вінчі.

Дмитро був активним учасником Революції гідності. Пішов на фронт у 2014 році добровольцем, коли йому було 18 років. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. У 2016 році його призначили командиром 1-шої окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі».

Москалів не треба боятися, їх треба знищувати.

Дмитро Коцюбайло

30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Думаю, після війни буде багато роботи всередині країни. Маємо розуміти, що треба довести це до логічного завершення. А логічне завершення може бути тільки тоді, коли Росія розвалиться. Україна зможе зажити, коли Російська Федерація розпадеться.

Дмитро Коцюбайло

До слова, Да Вінчі організовував найкращі безалкогольні заходи для військових. Багато людей з різних підрозділів брали участь у святкових обідах, де грали патріотичних пісень та спілкувались бойові побратими. На прикладі свого підрозділу, тоді вже командир, показував, як можна будувати комунікацію між військовими.

Минулого літа вже 27-річний Да Вінчі став військовослужбовцем Збройних сил України, отримавши первинне звання – молодший лейтенант. Російське вторгнення Коцюбайло і його добровольчий підрозділ зустріли на Донбасі. У середині лютого рота Да Вінчі воювала поблизу Щастя. Пізніше його підрозділ перемістився на Криворізький напрямок, потім на Харківщину і після цього на Луганщину і Донеччину. Він брав активну участь у деокупації Харківської області.

Поки ворог на нашій землі, я не вважаю, що треба розходитись по домівках.

Дмитро Коцюбайло

Своє кохання – Аліну, хлопець також знайшов на війні. Вона – парамедик, він – молодий командир, вони познайомилися в Авдіївці... Аліна Михайлова – політолог за освітою, з початку війни була волонтеркою Армії SOS. В Авдіївці займалася медичним пунктом, щоб її «правосєки» не хворіли. Перше побачення пари відбувалось під час сильних танкових боїв, і завершилось поїздкою на танку. Після 24 лютого 2022 року дівчина повернулася на фронт до свого підрозділу, мобілізувалась до ЗСУ. Керувала медичною службою спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі».

7 березня цього року о п’ятій ранку Коцюбайло виїхав на бойові позиції батальйону «Вовки Да Вінчі», який він очолював, поблизу Бахмута. Зазвичай росіяни розпочинають обстріли з самого ранку.

Цього разу обстріл, який розпочався пізніше, застав Да Вінчі біля спостережного пункту. Дмитро наказав бійцям сховатися в укритті, сам чекав коло входу, аби переконатися, що всі в безпеці, розказує його заступник – капітан Юрій Капустяк, позивний Капуста. Коли Да Вінчі вже збирався зайти в укриття, біля нього розірвалася мінометна міна, один з уламків влучив у шию. «Я – трьохсотий», – встиг сказати Да Вінчі, розповів Капустяк.

Комбату надали першу допомогу і повезли у стабпункт. «Я почула по рації: «У нас важкий 300-й», – пригадала Аліна Михайлова, яка очолює медичну службу батальйону «Вовки Да Вінчі». – У цей момент у мене все впало, я зрозуміла, що це він».

На точку зустрічі з командою медичної евакуації пораненого Да Вінчі довіз його заступник Капуста. «Аліно, вибач», – він упав на коліна перед Михайловою, коли вона побачила, як комбата переносять до швидкої – тоді він уже був непритомний і не дихав. По дорозі до лікарні Краматорська Михайлова допомагала іншим лікарям реанімувати Дмитра.

У шпиталі лікарі продовжили реанімацію Да Вінчі. «Я чекала біля реанімації приблизно хвилин 40. Ніхто не хотів виходити й говорити мені, що він помер. Нарешті один із лікарів вийшов, подивився на мене так, що я все зрозуміла», – розповідала Михайлова.

За Україну віддають життя кращі. Але жертвуючи найдорожчим, наші воїни знають, за що вони стоять до останнього подиху.

Дмитро Коцюбайло

«Наш підрозділ зветься «Вовки Да Вінчі» саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. Він пішов на фронт, коли йому заледве виповнилося 18 років. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання «Героя України». За Україну у 27 років він віддав своє життя», – написали побратими загиблого.

Ми вибрали такий шлях боротьби. Війна триває...

Дмитро Коцюбайло

10 березня 2023 року на київському Майдані Незалежності зібралися тисячі військових та цивільних, які прийшли провести в останню путь лейтенанта Дмитра Коцюбайла, відомого всій країні як Да Вінчі. Попрощатися з легендою прийшли не лише побратими, а й вищі армійські чини: керівник розвідки Міноборони Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков та головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

Головнокомандувач ЗСУ давно знав і товаришував із Да Вінчі: «У нас було багацько мрій і планів, які ми потроху реалізовували, – сказав він на прощання воїну, – але ти маєш бути впевнений, що ми не лише помстимося, а й переможемо». Також на панахиду, що відбувалась у Михайлівському Золотоверхому соборі, віддати шану воїну прийшов Володимир Зеленський.

Одним із генералів, який позитивно ставився до Коцюбайла, був Валерій Залужний. Вони познайомились у 2018 році, коли майбутній главком був заступником командувача операції Об’єднаних сил (ООС). «Тоді був тиск на добровольців із боку влади і Залужний став добрим комунікатором між офіційними структурами і добровольцями», – пригадувала Михайлова. Дмитро ставився до Залужного як до батька, завжди прислухався до його порад.

Сам генерал часто гостював на базі «Вовків», обідав із бійцями, обговорюючи поточні завдання. Тут же, за словами Михайлової часто відбувалися наради сектора ООС – за участю генералів та полковників, командирів бригад.

Участь у багатьох бойових операціях, великий авторитет в армії – лише в грудні 2020 року це було визнано на офіційному рівні, коли Коцюбайлові дали зірку Героя України – першому із добровольців.

Саме Залужний переконав Да Вінчі у середині 2022-го офіційно приєднатися до ЗСУ, говорить Михайлова. Хоча серед добровольців це довго вважалося неприпустимим. «Залужний – це людина, що мотивує, – казав Да Вінчі про главкома в одному з інтерв’ю, – він виважений, холоднокровний, це та людина, яка приведе нас до перемоги».