Хвилина мовчання: згадаймо парамедикиню Яну Рихліцьку

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Яну Рихліцьку.

Військова медикиня, волонтерка, 29-річна Яна «Яра» Рихліцька з Вінниці працювала на передовій у Бахмуті, надаючи допомогу українським бійцям. 3 березня вона загинула внаслідок російського обстрілу.

Яна Рихліцька народилася на Хмельниччині. Згодом її сім’я переїхала до Вінниці. Дівчина здобула освіту юриста у Харкові, працювала рекрутеркою у відомій ІT-компанії. Янині друзі кажуть: вона була дуже різнобічна особистість – захоплювалася бойовими мистецтвами, любила книжки, подорожі, спорт. 

«Ми познайомилися з Яною у 2014-му. Я викладав бойове мистецтво капоейра, Яна захотіла прийти на тренування. Так ми зустрілися і вже не розставалися, – каже Ігор Ющішин, цивільний чоловік Яни. – Дуже любила читати: кожної вільної хвилинки, уночі. Могла навіть не пам’ятати авторів, які їй сподобалися, бо сьогодні закінчувала одну книжку, а вже завтра починала нову». А ще Яна вчила польську, португальську, малювала…

«Ми познайомилися у 2017 році в Харкові. Тоді Яна у мене брала уроки малювання східного живопису, – згадує Тетяна Самсонова, подруга. – Вона не боялася бути смішною, брала участь у містичних фотосесіях, втілювала гумористичні образи. Любила кататися на велосипеді, подорожувати». 

На початку лютого минулого року Яна повернулася з мандрівки Бразилією. Вирішила поїхати на кілька днів у гості до батьків у Вінницю. Коли зрозуміла, що наступ РФ неминучий, прийняла рішення не їхати до Харкова і пожити у батьків. 

«Увечері 24 лютого ми з Яною пішли до військкомату – записатися у ТрО. Проте черги були величезні, і людей без досвіду до війська не брали», – згадує Ігор Ющішин. Яна не опустила рук. Сконтактувалася з добровольчими батальйонами Харкова і стала збирати для них кошти на амуніцію, плити, шоломи й форму». Паралельно проходила курси з тактичної медицини й оператора БПЛА. 

«Яна стала їздити як волонтерка у стабілізаційні пункти у Бахмуті, відвозила медикаменти. Там познайомилася з лікарями, волонтерами й добровольцями. Ці люди її надихали, і, я думаю, саме вони вплинули на її остаточне рішення почати працювати бойовою медикинею», – додає Ігор Ющішин.

З початком повномасштабного російського вторгнення Яна спочатку займалася волонтерською діяльністю, а в травні минулого року приєдналася до лав ЗСУ. Була бойовим медиком 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Рятувала побратимів у гарячих точках. Товариші називали її «янголом бійців» і «дівчинкою з косичками». 

Вісім місяців дівчина працювала у стабілізаційному центрі в Бахмуті. Але не припиняла волонтерити. У вільну хвилину організовувала збори грошей для військових, писала заявки на допомогу в міжнародні фонди.

«Яна горіла своєю справою. Вона була дуже рішуча дівчина», – згадує волонтер Михайло Моргун. 

Яна Рихліцька загинула 3 березня під час евакуації поранених, її автівка потрапила під ворожий обстріл. У батьків вона була єдина дитина. Поховали Яну на Алеї Героїв у Вінниці.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.