Хвилина мовчання: згадаймо сержантку-фельдшерку Марію Власюк

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Марію Власюк.

Марічка Власюк народилася 1994 року в селі Бистричі Березнівського району на Рівненщині. Дівчина двічі потрапляла у ДТП, тому вирішила рятувати людей. Вступила на навчання до Рівненського базового державного медичного коледжу на фельдшера лікувальної справи. Однак, крім навчання, під час Революції Гідності брала участь у різних мітингах, ходила на вишкіл в УНА-УНСО.

«Марічка змалечку вирізнялась активністю, у школі брала участь у спортивних змаганнях, посідаючи там призові місця. Найбільше їй вдавались біг, віджимання та підтягування. Попри невисокий зріст, сестра мала велике серце, силу волі та хоробрість», – розповів журналістам брат захисниці Іван.

Закінчивши коледж, Марія Власюк працювала в міській лікарні Рівного рентген-лаборантом на комп'ютерній томографії. Під час процедур спілкувалася з військовими-фронтовиками, що лікувались від ран, одержаних на сході України. 2015 року вирішила піти на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.

У 2017 році отримала військовий квиток та пішла працювати за контрактом у 80-ту бригаду. А вже в листопаді її відправили на курси молодого бійця (КМБ) в «Десну», де вона 2,5 місяця оволодівала військовою наукою.

Після курсу молодого бійця Марію призначили на посаду фельдшера приймально-сортувального відділення. Далі – перевели на посаду фельдшера евакуаційного відділення. А потім були військові курси у Литві.

У жовтні 2018 році знайшлася вакансія медички на Донецький напрямок. Перша ротація на сході тривала впродовж семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине. У парі з водієм забирали поранених на передовій та швидко везли у госпіталь. Після закінчення ротації перейшла до іншої бригади батальйону.

Під час відпустки Марія пройшла курс тактичної бойової медицини у тому ж таки навчальному центрі «Десна». Була на курсі «бойовий медик взводу», який тривав 3,5 місяця. Повернувшись у бригаду, викладала цивільну медицину.

Цікаво, що у сержантки за плечима понад 20 стрибків з парашутом. Друзі розповідають, що жодного разу не боялась вона не боялася. Дуже добра, щира, самовіддана, ерудована – так згадують про фельдшерку евакуаційного відділення.

Дівчина хотіла вступити до університету і здобути фах травматолога. Вона мріяла займатися медициною, рятувати людей, любила французьких бульдогів та будувала плани.

2020 року знову повернулася в ООС на схід. Там зустріла повномасштабне російське вторгнення в Україну. Обіймала посаду фельдшера евакуаційного відділення медичної роти. З 24 травня 2022 року перестала виходити на зв'язок, тоді рідні забили на сполох і почали шукати дівчину.

Марія загинула від осколкових поранень біля селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, коли їхала на евакуацію поранених побратимів, а росіяни обстріляли дорогу з артилерії.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.