Хвилина мовчання: згадаймо телережисера Василя Яворського
Василь був співавтором проєкту «Історія Героя»: документалки не давали забути тих, хто загинув за мирне небо
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Василя Яворського.
У перші дні повномасштабної війни Василь змінив рокерські футболки на камуфляж, а камеру – на автомат. Василь Яворський – відомий львівський телережисер, який любив свою роботу, життя та рок. Але понад усе – Україну, за волю якої пожертвував цим усім.
Василь Яворський народився 1978 року у Львові. Закінчив училище за фахом «монтажер радіотехнічної апаратури». Згодом служив у армії, після чого навчався в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя на спеціальності «менеджмент». Відтак прийшов на телебачення працювати оператором, потім – монтажером, режисером.
Друзі Василя відзначають, що він був дуже відкритою та товариською людиною, чимало мандрував Україною, любив пізнавати щось нове. Важлива риса характеру чоловіка – цілеспрямованість і відповідальність. Він завжди працював за правилом: робити або добре, або ніяк.
Василь був режисером програми «Вечір з Миколою Княжицьким». Він часто приходив на ефіри з сином-школярем. «Ми виходили у суботу і Василеві не хотілося губити цінний час спілкування. Я їздив до нього і інших львів‘ян на фронт, коли лише їх туди перевели зі Львова. Багато людей нарікало і справедливо. Василь – навпаки. Вважав бути на війні своїм обов‘язком. Василь Яворський – талановитий режисер, мій співавтор, чудова людина і справжній громадянин України віддав життя за нас…» – написав народний депутат Микола Княжицький.
Понад 15 років Василь співпрацював з багатьма телеканалами, був фахівцем з видачі прямих ефірів, виготовлення документальних фільмів та програм різних жанрів. Протягом останніх років працював із телеканалами «Еспресо», НТА та «Перший Західний».
«Я мала за честь попросити Василя приєднатися до нашої команди на «Перший Західний» у 2017 році. У той час ми розвивали багато виїзних проєктів та удосконалювали студійні, розвивали прямоефірне мовлення. І такі режисери, як Василь Яворський зі своїм досвідом, нам були конче необхідні. Василь був по житті і роботі також воїном. Він не мовчав там, де інші боялися говорити, часом бував доволі впертим, наполегливим, завжди з почуттям гумору, навіть з такою долею іронії. Він любив, як кажуть, гарно «підколоти» і не підлаштовувався не під кого: ні під обставини, ні під людей. Він був собою, він був – справжнім», – розповіла директорка ТРК «Перший Західний» Ольга Цап у програмі «Історія Героя».
Василь Яворський був співавтором цього спецпроєкту. Разом із журналісткою Оксаною Клим вони створювали документальні програми та фільми про ветеранів АТО, а згодом героїв російсько-української війни.
«Цей проєкт був для нього особливим. Він дуже хотів, щоб історії хлопців не були забуті», – зауважила Ольга Цап.
Василь записав понад 80 «Історій Героя» та зняв три документальні фільми, які були відзначені численними нагородами. Ще до повномасштабного вторгнення, щойно на Львівщині оголосили набір до тероборони, одним із перших записався до її лав.
Бригада Василя боронила Україну у самому пеклі – на Донецькому напрямку. Але його фото і відео, дописи у соцмережах із фронту завжди були переповнені іронією та позитивом. А головне – вірою у перемогу та краще майбутнє.
Вирвавшись у свою першу відпустку, Василь примчав до Львова, щоб одружитися зі своєю коханою – Світланою. Пара уже багато років була разом, але узаконити стосунки вирішили саме в цей складний час. Вони будували плани на майбутнє, мріяли, куди подорожуватимуть, адже обоє любили мандри.
Проте, через місяць, у жовтні, Василь Яворський загинув у бою… Захиснику було 44 роки. У чоловіка залишились син від першого шлюбу, дружина, батьки, сестра та племінник.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.