Останній знімок перед смертю: історія жертв російських звірств у Бучі, що вражає

У березні минулого року від рук окупантів у Бучі на Київщині загинули троє друзів та чоловік, який намагався їх врятувати: історія чотирьох жертв російських звірств вражає.

Анастасія Яланська разом із друзями Сергієм Устименко і Максимом Кузьменко на початку повномасштабної війни зайнялася волонтерством: допомогали малюкам з дитячого садку у Броварах, які залишилися без їжі, підгузків і серветок, відвозили допомогу у військовий шпиталь, купували корм для собак з притулку в Ірпені.

4 березня молоді люди вирушили з-під Києва, щоб завезти допомогу в притулок для тварин в Забуччі, а також відвідати батьків одного з волонтерів. Вони не знали, що на вулиці Києво-Мироцькій, де живуть Устименки, стоять російські військові, які уже скоїли воєнні злочини.

Перед поїздкою вранці 4 березня друзів сфотографували у Гатному.

Того ранку Настю, Максима і Сергія розстріляли за кілька метрів до батьківського будинку.

Максим загинув від пострілу у голову, Настю і Сергія розстріляли, коли вони намагались втекти. 

Коли постріли вщухли, до машини підбіг Валерій Устименко, батько Сергія. У надії врятувати усіх, він поспіхом витяг три тіла і відніс їх до свого підвалу. Саме там родина Устименко ховалася від обстрілів. І саме там вони вже не змогли намацати пульс в Анастасії, Сергія та Максима.

Тіла трьох молодих людей забрали з дороги у другій половині дня, коли росіяни вже пройшли цю ділянку вулиці та просунулися до центру міста.

Батьки Сергія похоронили його, Максима і Настю на своєму подвір’ї. «Сусіди Саша з Льошею рили могилу. Валера (батько Сергія — ред.) дітей відмивав, бо я не тямила. Вони ж були розстріляні. Написала кожній дитині прізвище, ім'я, по батькові, дату народження. І написала: «Розстріляний 4 березня 2022 року».

Тіла друзів змогли перепоховати після деокупації Бучі. Судмедекспертиза показала, що Максим отримав два кульові поранення. В Анастасію влучили шість куль. Сергій отримав дев’ять кульових поранень.

Сім’я Устименків – із Донецька. На Київщину переїхали, коли син Сергій після дев’ятого класу почав навчатися в Ірпені. Повернутися додому так і не змогли через війну, яку росіяни почали на сході України у 2014-му. Сергій захоплювався машинами, відкрив з друзями автомайстерню.

У березні 2022-го йому було 25. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був у Києві, а батьки залишилися вдома, у Бучі.

У перші дні березня Сергій з друзями – Максимом Кузьменком і Анастасією Яланською – жив у будинку ще одного спільного друга у селі Гатному біля Києва. Разом і волонтерили.

26-річна Анастасія до 24 лютого родом із Рівненщини жила у Києві й працювала в IT-компанії. Незадовго до великої війни отримала посаду, про яку мріяла.

Друг Насті й Сергія — 28-річний Максим Кузьменко — родом із Мелітополя, але зі студентських років жив у Києві. Працював у барі, захоплювався автокультурою стенс, знімав та монтував відео, був співведучим YouTube каналу. Батьки хлопця були у Мелітополі, окупованому з першого дня повномасштабного вторгнення. Максим волонтерив ще задовго до повномасштабного вторгнення. 

Поруч з Устименками на Києво-Мироцькій жила сім’я Асаулових. Того ранку Володимир вийшов на вулицю подивитися, що трапилося, чи не потрібна комусь допомога. У той час пролунали постріли – російські військові вбили чоловіка.

Журналісти-розслідувачі опитали свідків, які не виїхали зі своїх будинків на Києво-Мироцькій, поспілкувались з батьками волонтерів, а також скористались відео з камери спостереження. Вони за допомогою штучного інтелекту виявили російських військових, які були зняті досить якісно відеокамерою біля невеличкого продуктового магазинчика на початку вулиці.

Кілька облич стали відомими. Наприклад, кривавий герой РФ підполковник Олександр Досягаєв, Давид Макаренко, Євген Дармограй та Георгій Бурдулі. До слова, полковник Досягаєв загинув на українських фронтах у травні, як і Бурдулі.