«Мы – русские». Митрополит УМЦ МП пояснив, звідки у хмельницькому храмі взялась російська пропаганда
Владика Антоній каже: не знав, що ці книги були у церковній бібліотеці
Колишній керівник Хмельницької єпархії УПЦ МП, митрополит Антоній (Фіалко) пояснив, звідки у Покровському кафедральному соборі Хмельницького взялася пропагандистська проросійська література.
«Це не наша література. Її нам принесли люди, у яких померли родичі, що мали власну релігійну бібліотеку. Ми нічого не пропагуємо. Я навіть і сам не знав, що такі книги були», – сказав він у розмові з кореспондентом «Главкома».
Владика зауважив, що виявлені книги варто було б спалити. Він визнав, що віряни, котрі принесли цю літературу, по суті, підставили церкву.
Нагадаємо, що десятки книг про Росію та її відродження, вісники та газети російських ЗМІ, диски, підписані «Мы – русские», фото патріархів та заповіт російського царя – все це активісти знайшли під час ревізії в Свято-Покровському кафедральному соборі у Хмельницькому, який раніше належав Московській церкві.
У храмі розпочали ревізію майна, аби невдовзі відновити в ньому богослужіння ПЦУ. Проте під час ревізії з’ясувалось, що в соборі є підвал. У ньому священники УПЦ МП облаштували цілу бібліотеку – книги, газети, вісники, диски та чимало іншого. Проте вся література мала пропагандистське спрямування та уславлювала Росію.
З-поміж усього знайшли пропагандистський посібник «О России» Ільїна, «Россия перед вторым пришествием», «Русская идеология», вісник «Трибуна русской мысли», CD-диск, підписаний «Мы – русские», заповіт російського імператора Олександра ІІІ та ще багато ідеологічних газет, статей та журналів.
Нагадаємо, що 3 квітня під головуванням Предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія в дистанційному режимі відбулось засідання Священного Синоду. Як повідомлялося, у відповідь на рапорт Синод звільнив Преосвященного митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія від керування Хмельницькою єпархією та почислив його на спокій. Новим керуючим Хмельницькою єпархією призначено Преосвященного архієпископа Баришівського Віктора, який до цього був вікарієм Київської Митрополії.