Повернувся з Фінляндії воювати за Україну. Згадаймо Ігоря Суботяка
Військовий загинув, рятуючи людей з-під завалів
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ігоря Суботяка.
Військовослужбовець Ігор Суботяк загинув 7 серпня 2023 року в місті Покровськ на Донеччині. Після влучання ворожої ракети у житловий будинок чоловік допомагав із порятунком людей. Саме тоді прилетіла друга ракета. Ігор отримав поранення, несумісні із життям. Менш ніж за місяць йому б виповнилося 48 років.
Ігор Суботяк родом з Івано-Франківської області. Ігор родом з села Жуків Івано-Франківської області. Він навчався у місцевій школі та у музичній школі в Обертині за класом кларнета. Згодом закінчив Коломийське профтехучилище, відслужив в армії.
Чоловік мешкав з родиною у Коломиї. Був знаним на Франківщині бандуристом, вокалістом, актором Українського народного театру. Останні 15 років жив і працював столяром у Фінляндії. Крім того, Ігор був актором Українського театру Фінляндії, грав на бандурі та співав у хорі Товариства українців у Фінляндії «Переспів».
«Ігор був надзвичайно талановитою людиною з десятками захоплень та умінь, які сам опанував – блискучий бандурист, вокаліст та актор, неперевершений шахіст. Він був вірним другом з гарною душею та щирим серцем, готовий допомогти при найпершій потребі. Та найбільше захоплювала його безмежна любов до рідної України», – написали в пам'ять про чоловіка в товаристві українців у Фінляндії.
Після початку повномасштабного вторгнення Ігор повернувся в Україну. Був військовослужбовцем в Івано-Франківському зональному відділі військової служби правопорядку.
«Він був вірним другом з красною душею та щирим серцем, готовий допомогти при найпершій потребі. Та найбільше захоплювала його безмежна любов до рідної України. В житті української громади Фінляндії Ігор був дуже активним і значимим. Він був провідним учасником хору Товариства українців у Фінляндії «Переспів» та актором Українського театру Фінляндії. Його гра на бандурі та неперевершений голос зачаровували всіх», – написала знайома Наталія Дмитренко.
«Найкраща людина, з якою довелося познайомитися від початку війни. Людина, яка була емоційно найближчою в нашому підрозділі. Він був одним із найкращих друзів узагалі. Ігор найкраще в роті грав у шахи. Він грав на кількох музичних інструментах. В армії почав учити англійську й уже починав розмовляти нею. Ми мріяли разом сходити в похід. Мріяли, що після війни приїду з дітьми до нього у Фінляндію», – додав письменник Артем Чапай, побратим Ігоря.
«Є люди, про яких починають говорити «добре або нічого» лише після їхньої смерті. Це не той випадок. Ігоря стали поважати з перших місяців в армії – як тільки роззнайомилися. «Ігор – це Людина з великої літери», «Мудрий чоловік», – розповідають про загиблого військові, які служили поруч.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.