Загинув за тиждень до ротації. Згадаймо Героя України Андрія Сороку
Нині Україну боронять батько та брат полеглого бійця
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Сороку.
Він був одним із кращих артилеристів, розповідають у військовій частині про командира мінометної батареї батальйону Андрія Сороку. Чоловік боронив Україну з 2014-го року. Не раз рятував побратимів із безвихідних ситуацій. 1 листопада 2022 року, за тиждень до ротації, військовий загинув на позиції. Тепер Україну захищає його батько та брат.
«Я мобілізований. Я приїхав з Литви. П'ять років був на заробітках. Війна почалась і я одразу повернувся в Україну», – зауважив тато полеглого військового.
Нині Віталій Сорока служить у стрілецькій роті. Свого часу мріяв про кар’єру військового, втім у 2014 році цю мрію втілив старший син Андрій. У травні 2022-го батько та син разом поїхали у зону бойових дій.
«Ми разом були в Донецьку. Його всі хвалили. Де Андрій зі своїми хлопцями – там одразу все стабілізується», – розповів Віталій Сорока.
Через три місяці по завершенні ротації батько повернувся додому, а син залишився на Донеччині. З травня по жовтень 2022 року зведений мінометний взвод військової частини, під керівництвом старшого лейтенанта Андрій Сороки, знищив чотири БТР, вантажний автомобіль, БМП, легковий автомобіль, БПЛА, спостережний пост противника, 13 укриттів для особового складу, місце для зберігання зброї та наніс ворогові приблизно 200 санітарних та понад 100 безповоротних втрат особового складу. Андрій виявляв багато цілей за допомогою дронів. Допомагав у наведенні та розрахунках.
«Спочатку командир Сорока видався суворим. Але потім пояснив, мовляв, я вас боюся втратити, а тому хочу, щоб ви всього навчилися, все побачили: де «прильот», де «вильот». Тоді він нас приставив до мінометної батареї де ми отримали колосальний досвід. Командир дуже любив новітні технології. Він вважав, що одним автоматом йти на пролом не можна. Він розумів програмне забезпечення, швидко й чітко вибудовував координати, куди нам потрібно вдарити. Одна-дві міни – точне влучання», – поділилися спогадами про командира його побратими.
Андрій був дуже доброзичливою людиною і міг останнє віддати іншим. «Велику частину нашого продовольства ми віддавали людям, котрі жили у районах бойових дій. Це були переважно старіші люди, котрі потребували допомоги. Командир вселяв у нас доброту і ми вчилися доброти від нього», – додали побратими.
1 листопада минулого року Андрій Сорока готував батальйон до ротації. Вранці на позицію прилетіла ворожа міна.
«У нашого командира не було загиблих. У нас були поранені, контужені. Він був фаховий спеціаліст. Це велика втрата для підрозділу, Нацгвардії. Такі командири щодня не народжуються», – наголосив підлеглий Андрія.
Військового поховали у рідному місті за тиждень. Батька відпустили додому попрощатись із сином. Уся родина хоч і хвилювалась, проте завжди вірила – Андрій повернеться додому живий і здоровий...
«Думав, що з ним все буде добре. Він у 2014 й у 2015 році був у зоні АТО, але завжди приїздив. Казав, що все буде добре», – зауважив брат загиблого Сергій Сорока.
Андрію Сороці було 27 років, дев'ять з яких він боронив Батьківщину. За виявлені мужність, героїзм та відданість справі, за врятовані життя побратимів, президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України.
«Андрій для нас і без Золотої Зірки Герой, – сказала його тітка. – Уявляю, як би він заперечував проти того, що ми оце говоримо про нього. Ніколи не розповідав про те, що робив на війні. Та й до війни був таким само скромним, непоказним, але дуже старанним, причому, у всьому! Нехай вибачає племінник, але про таких людей треба говорити й не забувати те, що він дав нам можливість жити. А Героя він розділив би на всіх своїх хлопців».
Віталій Сорока знову повернувся до служби. Тепер, каже, мусить боронити Батьківщину за себе і за сина Героя. Також на фронт пішов і молодший брат загиблого.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0