«Усі думали, що я помер». Неймовірна історія порятунку Героя Дмитра Фінашина

Воїн ЗСУ та Герой України Дмитро Фінашин, також відомий за позивним «Фін», на фронті отримав поранення в руку та кисть. Він страждав від зневоднення, втрати крові та галюцинацій, але вижив. Про це він повідомив в інтерв'ю для АрміяІнформ.

Дмитро Фінашин на війні з 2015 року. Спочатку Дмитро пішов добровольцем до Національної гвардії України. Деякий час чоловік охороняв громадський порядок у Києві, але згодом перевівся до батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького на посаду оператора взводу аеророзвідки. 

Повномасштабне вторгнення

23 лютого минулого року Дмитро Фінашин з побратимами прибув на ротацію до Попасної, що на Луганщині. Наступного дня вони мали їхати до Станиці Луганської. Утім, вранці плани кардинально змінилися – розпочалася широкомасштабна війна росії проти України. Група Дмитра опинилася на Харківщині – обороняли дамбу поблизу селища Оскол. 

За три місяці з початку відкритої агресії росії, 23 травня 2022 року, підрозділ Дмитра отримав бойове завдання – зачистити лісосмугу поблизу села Яківлівка Донецької області. Там на українських бійців чекала ворожа засідка… Відходити довелось до сусіднього ліска під щільним вогнем окупантів, минаючи відстань близько 120 метрів полем. Один побратим Дмитра загинув, другий, Азовчик, був поранений. Під час евакуації побратима Фін зазнав першого поранення: 

«Ми із Сократом тягнули Азовчика. Я тримав автомат, прикриваючи відхід. В якийсь момент ворожа куля пройшла крізь ствольну коробку автомата та розтрощила вказівний палець правої руки. Його тримала лише рукавиця. Наклали турнікет та продовжили евакуацію», – пригадує Дмитро. 

Після цього він отримав ще одне поранення — куля потрапила в ліву руку і роздробила кістку передпліччя, зайшовши через корпус під ключицею і вилетівши навиворіт. Також потім виявилося, що було ще одне влучення по тілу, але під одягом його не було одразу помітно. Через крововтрату він знепритомнів, час від часу він приходив до тями і бачив, що побратими його тягли і намагалися допомогти. Почалося зневоднення через спеку. Військові давали пожувати траву, щоб отримати хоч якусь вологу і клали на лоб прохолодну траву.

Шлях до виживання

В якийсь момент побратим Сократ пішов уперед і натрапив на ЗС РФ, вони його вбили. У радіостанцію вони сказали, що боєць мертвий і що вони розстріляли всіх поранених. Через це операцію з евакуації Фіна зупинили та викликали артилерію на полі бою, щоб окупанти відійшли. Фін та Азовчик залишилися живими.

«Повзти з двома пошкодженими руками було нереально. Півтора дні, коли ще залишалися якісь сили, намагався йти. Робив два-три кроки, непритомнів, приходив до тями і знову йшов... Вночі сильно замерзав – температура падала до 4 градусів тепла, а я був тільки в мокрому від крові кителі. Окрім того, докучали комарі. Від них рятувала москітна сітка, яка була зі мною. Витративши купу сил, натягнув її на себе. На другий день поранена ліва рука набухла так, що мені через нестабільну свідомість здавалося, що це ПКМ, а ще заважав пошкоджений палець – він тримався на шкірі, до рани набився якийсь бруд і трава. Я намагався його відрізати, але ніж постійно випадав із затиснутих колін – сил не вистачало. А ще хотілося пити – на щастя, в якийсь момент наткнувся на калюжу в траві. Вода була застояна, протухла, віддавала сірководнем, але якою ж вона була смачною! Я підкладав як опору під себе поранену руку і пив, пив», – розповідає військовий.

Якоїсь миті у Фіна почалися галюцинації. Йому здавалося, що він бачить бійців, які пропонували йому врятувати його, але вони йшли. Так минуло два дні. Фінашин розумів, що може не пережити ще однієї ночі. Однак допомогло йому те, що він був в одному районі, де був бій. Місцевість була досить прохідною.

Вранці 25 травня його виявили бійці десантно-штурмової бригади, які його врятували. Спершу Фін подумав, що це окупанти і думав, що це його смерть, проте побачивши український однострій, він зрозумів, що це порятунок.

Далі на бійця чекав госпіталь, ампутація руки та пальця, а звідти до лікарні Мечникова у Дніпрі. Лікарі називали той факт, що він вижив, дивом. У Фіна було зневоднення, погано працювали нирки, організм був виснажений сепсисом, а на ампутованій руці розвивалася гангрена

«Я був такий щасливий, що залишився на цьому світі, що мене майже не турбували фантомні болі, що буває дуже нечасто. Мені вистачило буквально кількох візитів до психолога, щоб подолати їх», – зізнається Фін.

Дмитру дали відпустку на оздоровлення – він пройшов реабілітацію, аби в повній мірі навчитися володіти координацією тілом без кінцівки. Тепер Фін не полишає думок повернутися на службу. 

«Зараз я вважаюся непридатним до військової служби. Але коли мені встановлять протез, я буду обмежено непридатним у воєнний час. Я люблю свою роботу та хочу повернутися в стрій, аби і далі допомагати побратимам нищити «північних братів» – сам на поле бою я в вже навряд чи потраплю. Але навіть з однією рукою я можу бути і інструктором, можна повернутися й до батальйону на якусь адміністративну посаду – менеджерська робота нам теж потрібна», – розповідає Дмитро.

Торік 6 жовтня Указом Президента  Дмитру Фінашину було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Спочатку Фін почував себе ніяково через той факт, що був удостоєний державної відзнаки. Але коли довідався, що побратими надали подання на нагороду зі статусом «посмертно», а потім дізналися, що Фін вижив, і поміняли його зміст – заспокоївся.

Нагадаємо, що в інтерв'ю «Главкому» Герой України Олег Лакуста розповів, що майбутня перемога – не привід розслаблятися.