Від вчителя та футбольного тренера до військового. Згадаймо Сергія Чмиря
Зранку 24 лютого 2022 року чоловік востаннє прийшов до школи – уже ввечері спортсмен записався до тероборони, а згодом добровольцем приєднався до ЗСУ
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Чмиря.
Російські загарбники вбили дитячого тренера та колишнього футболіста Сергія Чмиря 8 листопада цього року. Захиснику назавжди залишилося 50 років.
Сергій Чмир народився 23 листопада 1972 року на Черкащині. З дитинства захоплювався спортом, а особливо футболом. На аматорському рівні грав за футбольні команди Черкащини: «Спартак» Золотоноша, «Дніпро» Черкаси, «Локомотив» з Гребінки та Драбів.
У 1994 році закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, де здобув спеціальність вчителя фізичної культури. Працював футбольним тренером у дитячо-юнацькій школі, а також викладачем фізкультури в місцевій школі.
У Сергія Олексійовича було три пристрасті: школа, футбол та рибалка. 24 лютого 2022 року він востаннє прийшов до рідної школи. Увечері того ж дня вчитель приєднався до лав місцевої територіальної оборони, а згодом добровольцем приєднався до Збройних сил України.
«Сумую за дітьми, за школою, все-таки рідна професія. Але так треба. По-іншому бути не могло, я б не пропустив можливості служити», – стверджував чоловік. І наголошував, що навіть на службі без футболу і спорту – ніяк.
У складі 118-ї механізованої бригади воював на Донбасі. На фронті 50-річний Сергій отримав позивний Ведмідь, а друзі називали його Бувалим. Навіть у лавах ЗСУ не забував школу та брав активну участь в житті навчального закладу.
Сергій Чмир загинув 8 листопада, рятуючи своїх побратимів. У захисника України залишилися батьки, дружина Алла та донька Анна.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.