Першокурсник добровільно пішов на фронт і загинув. Згадаймо 18-річного Максима Василишина
У перші дні повномасштабного вторгнення юнак поїхав до Києва обороняти столицю у складі окремого полку спеціального призначення «Азов»
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Василишина.
18-річний солдат Максим Василишин, позивний Паджеро, загинув 18 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Вірнопілля Харківської області. Захисник отримав смертельну мінно-вибухову травму.
Максим народився у місті Новий Розділ на Львівщині. Отримав після 9-го класу навчався у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут, згодом в Українській академії лідерства.
Юнак любив подорожувати та фотографувати. Мріяв про власну справу. Навчався на 1-му курсі факультету міжнародних економічних відносин та інформаційних технологій Львівського торгово-економічного університету.
Кредом життя Максима Василишина було: «Радій кожному дню».
Коли почалася повномасштабна війна, студент Василишин з першого дня приєднався до самооборони Львова. 27 лютого поїхав до Києва обороняти столицю у складі окремого полку спеціального призначення «Азов».
Після звільнення Київщини перейшов до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» Збройних сил України. Був оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу розвідувальної роти.
У перші дні війни подався добровольцем на фронт і тато Максима – Роман Василишин.
«У Максима завжди було багато ідей та планів, він мав неабиякий підприємницький хист і цілеспрямованість та не боявся пробувати нове. Під час навчання в Академії завжди носив з собою книгу про підприємництво. У 17 років Максим вже мав кілька власних справ і мріяв створити справжню бізнес-імперію. У своїх есе Максим часто надихався іншими людьми й прагнув вести власним прикладом. «Я хочу дати зрозуміти всім українцям, що ми все можемо, якщо будемо прагнути цього. Я хочу зробити так, щоб на українців рівнялися», – казав Максим», – так описала свого колишнього студента Українська академія лідерства.
«Макс, у тебе стільки було планів...», – розпачливо написав про свого перспективного друга його товариш.
«Ти змінив моє серце… У ньому з’явились пусті кімнати для любові й пам’яті. Це не смерть… Це життя, яке забрала русня… Це моє життя, але ціною друга...» – написала подруга юнака після звістки про його смерть. І згадала останню переписку з ним: у відповідь на «Будь обережнішим там» впевнено відповів: «Я прийшов перемагати, а не помирати»…
Поховали юного захисника на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові.
9 листопада цього року Максиму могло б виповнитися 20 років. У цей день у його ліцеї відкрили меморіальну таблицю.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.