Замість пензля взяв автомат. Згадаймо Олега Дробоцького

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Дробоцького.

Старший солдат Олег Дробоцький, позивний Художник, загинув 6 березня 2023 року в бою з окупантами біля села Оріхово-Василівка на Донеччині. Воїну було 26 років.

Новини великих медіа все більше нагадують антиутопію Орвелла, де є країна, яка ось переможе у війні, кожен день перемагає все більше і більше, люди живуть собі та механічно виконують свою роботу. На відміну від вигаданого роману, війна справжня як ніколи.

Олег Дробоцький

Олег народився в селі Вербовець Тернопільської області. Був творчою дитиною, любив малювати. Тому з вибором фаху довго не вагався. Навчався на відділенні образотворчого мистецтва у Кременецькому коледжі імені Тараса Шевченка. У 2019-му закінчив Львівську академію мистецтв. Писав картини. Влаштовував виставки, одна з них мала назву «20/242: Донецьк. Аеропорт». Після випуску з академії Олег вирішив служити за контрактом у Збройних силах України.

Під час повномасштабного російського вторгнення Художник захищав Україну у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-санітара. Брав участь у боях на найзапекліших ділянках фронту.

«Ця війна забирає найкращих! Друже Художник, це була честь знати тебе і служити разом! Сподіваюсь, твої картини будуть висіти в найкращих галереях країни, а неймовірні фото, зроблені тобою, зостануться назавжди в моїй галереї. Слава герою», – написав побратим Назарій.

Про бойовий шлях і смерть свого товариша розповіли побратими із 2-го стрілецького батальйону ДУК «Правий сектор»: «Друг Художник – Олег Дробоцький – досвідчений воїн-доброволець, митець, дронщик у своєму взводі, відповідальний, творчий, мовчазний і професійний. Навчався у Львівській академії мистецтв. Умів по-особливому дивитися на світ та війну, що відобразив у картинах і фото. Військовий досвід здобував у третій стрілецькій роті друга Гонти, далі – на службі за контрактом у ЗСУ, і вже з літа у гарячих боях під Мар'їнкою знову у ДУК. Дякуємо за Чин і Подвиг, друже! Присутній!»

Олега Дробоцького знали як автора пронизливих світлин і картин про війну. Власне, вона була особливою темою його творчості. Ще під час навчання в академії він неодноразово бував як волонтер у зоні бойових дій. Тож знав, про що пише свої полотна.

Йому б у руки пензля замість автомата, – казали прощаючись із Олегом земляки. Бо він не встиг написати найголовнішу й найбажанішу картину в своєму житті, залишивши печаль батькам, коханій дівчині, родині, односельцям, громаді та Україні. Мужній, талановитий, розумний, патріот, Олег поповнив небесне військо. Але залишив і теплі та світлі спогади у серцях друзів і колег-художників.

«Він мені завжди допомагав, коли я просив. Він був однією з найсвітліших людей, яких я знав. Він пахав. Буває, зайду о другій ночі до нього в кімнату в гуртожитку, він малює, а на фоні – відео про війну на Донбасі. Він це все переживав. Я часто про нього думав і часто його згадував. Розумію, що вже ніколи не потисну його руки і не поговорю з ним про мистецтво. Але я завжди буду пам'ятати і гордитись, що знав і приятелював з Олегом Дробоцьким. Вічна пам'ять полеглому воїну!» – написав товариш Андрій Дяків.

«Кожне слово твоє – було мистецтвом. Не лиш картини чи фото, але й ціле життя – зливається в один неповторний витвір мистецтва, написаний Тобою. Твоїм особливим поглядом, манерою, серцем. Мовчазна натура, промовисті очі. Краса і війна – те, що тебе надихало. Смертоносні пригоди завжди викликали на твоєму обличчі посмішку: «Про таке з усіма не поговориш». Чим небезпечніше – тим було цікавіше. Є така особлива порода. Воїнство. І митців, що кожен момент зуміють побачити по-іншому. Обидві поєдналися в тобі. Щире слово підтримки, слухання, мовчання. Порозуміння. Дякую за все, друже!» – написала подруга Ірина Драгущак.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.