За якої влади в Україні найкраще боролися з корупцією?

Передвиборче гасло Володимира Зеленського у 2019-му «Весна прийде – саджати будемо» у 2020 році трансформувалося в президентське «Я сам хочу знати, де посадки». А після повномасштабної війни у 2022-му, коли журналістка проєкту Nieuwsuur нідерландського телеканалу NOS сказала, що «корупція в Україні досі існує й війна цього не змінила», Зеленський відповів, що «проблеми є в багатьох країнах, зокрема й у багатьох країнах Європейського Союзу», натякаючи, що рівень і проблема корупції в Україні дещо перебільшені, пишуть Тексти.

Уже після цього широкому загалу стало відомо, що Дніпропетровська обласна військова адміністрація роздає мільярди на ремонт доріг подружці свого голови. Невже справді чиновники всі через одного крадуть і роблять це, навіть не сильно ховаючись?

Оцінити рівень корупції – нелегка справа. Українська прокуратура традиційно «веде» загальну статистику, яка не піддається якісному аналізу: близько 3–4 тис. корупційних кримінальних правопорушень щороку, про які звітує Офіс Генпрокурора, й мільярди корупційних гривень, які «повернулися» державі. Щоправда, у статистиці прокуратури наявні істотні вади: основу її статистики становить стаття ККУ 191 (розтрати зазвичай у приватному бізнесі), заведені справи – не означає передані до суду й тим паче виграні, ну а гроші, які повернули, – зазвичай лише намальовані на папері суми нормативної оцінки землі, яку місцеві ради намагаються передавати в оренду чи в різний спосіб відчужувати. Про порівнюваність даних у часі взагалі не йдеться.

Тому Тексти вирішили з'ясувати, чи можна простежити, як із роками Україна бореться з корупцією? Для цього ми зібрали дані реєстру судових рішень за останні 4 роки на прикладі вироків за антикорупційними статтями судами першої інстанції. Усі статті поділили на два типи: ті, хто бере хабарі (хабарники, як правило, чиновники, але не завжди) і ті, хто дає хабарі (хабародавці зазвичай – громадяни України). Детальніше див. методологію в кінці тексту.

Як боролися з корупцією в останні 4 роки: лідирують хабародавці

На графіку зображено помісячну кількість вироків у розрізі хабарників і хабародавців від 2018-го до 2022 року (дані станом на кінець жовтня).

1. Кількість вироків за останні чотири роки має тенденцію до зростання (з 1200+ вироків у 2018-му до майже 1800 у 2021 році).
2. Але очевидний тренд на зменшення частки хабарницьких статей (основна з півтора десятка – ст. 368 Кримінального кодексу – отримання неправомірної вигоди) і збільшення частки хабародавців (369 стаття ККУ). Водночас у 80 % ідеться про спроби дати незначний хабар патрульному поліцейському за порушення правил дорожнього руху. Люди, які пропонують хабар поліції, стають легкою здобиччю останніх через наявність у тих нагрудних камер.
3. Важко сказати, чому меншає справ по хабарниках. Можливо, це справді результат низки реформ та інституційного розвитку держави, коли класична чиновницька корупція зменшується. Або є інші причини, про які можна лише здогадуватися.
4. У 2022 році поки що трохи більш ніж 1000 вироків. Очевидним є зниження кількості після початку війни, коли суди працювали з перебоями. Зараз поступово відбувається відновлення, але зважаючи на «життєвий» цикл справ (від провадження до передачі в суд і винесення вироку) в кінці року слід очікувати на новий спад. 

Окрім поділу корупціонерів на хабарників і хабародавців, ми поділили їх ще за одним критерієм: чи була особа, щодо якої суд на момент скоєння злочину виніс вирок, високим чиновником. Це особи, які займають особливо відповідальне становище і підпадають під так звану категорію службовців «А». Як-от міністри та їхні заступники, народні депутати, судді, прокурори голови місцевої влади тощо.

Високих чиновників виправдовують частіше, ніж звичайних клерків і громадян

На графіку зображено кількість високих чиновників і всіх інших у розрізі рішень суду «винен» або «не винен»

1. Високих чиновників щорічно близько 5 % від усіх засуджених корупціонерів.
2. Найцікавіше, що коли йдеться про високих чиновників, то українська юстиція – маємо на увазі і слідчих, і прокуратуру з судами – значно милосердніша. Таких посадовців виправдовують набагато частіше. Коли ж ідеться про звичайних громадян чи дрібних і середніх клерків, то ті отримують виправдальні вироки лише в близько 10 % справ (цей показник вважають «стандартним» в усій системі кримінальної юстиції в Україні). У випадках з високими чиновниками виправдовують у близько половині випадків.
3. За останні три місяці, наприклад, високі чиновники, які отримали вироки за корупційні злочини, були особами, що на момент вчинення злочину обіймали такі посади: перший заступник Ужгородського міського голови, голова Гостомельської тергромади та голова Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, два нардепи ВРУ, судді з Полтави, Харкова та Чернігова.
    

Від 2019 року в Україні запрацювала так звана нова антикорупційна інфраструктура, яка мала зайнятися найвищою корупцією (не плутати з високими чиновниками категорії А, йдеться про найвищих посадовців, перелік і підслідність тут). Ця інфраструктура складається з Національного антикорбюро (НАБУ – аналог звичайних слідчих), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП – аналог прокуратури) і Вищого антикорсуду (ВАСУ – аналог судів загальної юрисдикції).

Нова антикорупційна інфраструктура проти старої

1. Влада фактично два роки блокувала призначення нового голову САП, тому справи не передавали до суду, і за цей час було винесено менш ніж 100 вироків.
2. Водночас якість цих вироків істотно краща, ніж у судах загальної юрисдикції, як свідчать зібрані нами дані: в першому випадку трохи більш ніж половина від всіх корупціонерів отримала реальне ув'язнення, а в другому – лише близько 7 %.

Звісно, виміряти рівень корупції у країні лише кримінальними справами не можна. Це поняття ширше, воно містить багато аспектів життєдіяльності країни (наприклад, навіть такий фактор, як приєднання до електромереж приватних обленерго, що є однією з головних проблем України в рейтингу легкості ведення бізнесу від Світового банку). Тому більш-менш порівняльним видається рейтинг «Індексу сприйняття корупції», свідчать оновлені дані рейтингу Transparency International Ukraine. Торік Україна отримала 32 бали зі 100 можливих у цьому індексі у 2021 році та посіла 122 місце з-поміж 180 країн.

Павло Контрактович